стадний

ста́дний

-а, -е.

1》 Який живе стадом, у стаді; який збирається в стадо.

|| Власт. стаду, породжений життям у стаді. Стадний інстинкт.

2》 перен. Який визначається несвідомим підкоренням індивідуальної поведінки поведінці юрби. Стадне почуття.

Значення в інших словниках

1. стадний — ста́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. стадний — [стаднией] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
3. стадний — Отарний, гурмовий, юрмовий, юрбовий  Словник чужослів Павло Штепа
4. стадний — СТА́ДНИЙ, а, е. 1. Який живе стадом, у стаді; який збирається в стадо. Людські стадні групи раннього палеоліту розвивали своє виробництво і знаряддя праці, удосконалювали звукову мову і мислення (з наук. літ.); Кулани – стадні тварини.  Словник української мови у 20 томах
5. стадний — СТА́ДНИЙ, а, е. 1. Який живе стадом, у стаді; який збирається в стадо. Людські стадні групи раннього палеоліту розвивали своє виробництво і знаряддя праці, удосконалювали звукову мову і мислення (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 16); Кулани — стадні тварини.  Словник української мови в 11 томах