становлення

стано́влення

-я, с.

Філософська категорія, що відображає процес діалектичного переходу від одного ступеня розвитку до іншого як момент взаємоперетворення моментів розвитку – виникнення і зникнення.

|| Процес виникнення, утворення чого-небудь у сукупності характерних ознак і форм; формування когось, чогось у процесі розвитку.

Значення в інших словниках

1. становлення — стано́влення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. становлення — (ідеї) постання, вироблення, (держави) розбудова.  Словник синонімів Караванського
3. становлення — [станоўлеин':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
4. становлення — СТАНО́ВЛЕННЯ, я, с. Процес виникнення, утворення чого-небудь у сукупності характерних ознак і форм; формування когось, чогось у процесі розвитку.  Словник української мови у 20 томах
5. становлення — див. становлення і деградація  Філософський енциклопедичний словник
6. становлення — СТАНО́ВЛЕННЯ, я, с. Філософська категорія, що відображає процес діалектичного переходу від одного ступеня розвитку до іншого як момент взаємоперетворення протилежних і разом з тим взаємопов’язаних моментів розвитку — виникнення й зникнення...  Словник української мови в 11 томах
7. становлення — Стано́влення, -ня с. Установка.  Словник української мови Грінченка