становлення

стано́влення

-я, с.

Філософська категорія, що відображає процес діалектичного переходу від одного ступеня розвитку до іншого як момент взаємоперетворення моментів розвитку – виникнення і зникнення.

|| Процес виникнення, утворення чого-небудь у сукупності характерних ознак і форм; формування когось, чогось у процесі розвитку.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. становлення — стано́влення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. становлення — (ідеї) постання, вироблення, (держави) розбудова. Словник синонімів Караванського
  3. становлення — [станоўлеин':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  4. становлення — СТАНО́ВЛЕННЯ, я, с. Процес виникнення, утворення чого-небудь у сукупності характерних ознак і форм; формування когось, чогось у процесі розвитку. Словник української мови у 20 томах
  5. становлення — див. становлення і деградація Філософський енциклопедичний словник
  6. становлення — СТАНО́ВЛЕННЯ, я, с. Філософська категорія, що відображає процес діалектичного переходу від одного ступеня розвитку до іншого як момент взаємоперетворення протилежних і разом з тим взаємопов’язаних моментів розвитку — виникнення й зникнення... Словник української мови в 11 томах
  7. становлення — Стано́влення, -ня с. Установка. Словник української мови Грінченка