1. Великий тлумачний словник сучасної мови

становище

стано́вище

I -а, с.

1》 Ті чи інші обставини, умови, в яких хто-, що-небудь перебуває.

|| Умови існування кого-небудь.

|| Сукупність обставин, які створюють ту чи іншу ситуацію.

|| Ситуація на місці воєнних дій, зумовлена їх перебігом, співвідношенням бойових сил, їх розташуванням, характером місцевості і т. ін. Безпорадне становище. Скрутне становище.

Рятувати становище — знаходити або допомагати знайти вихід із складної ситуації.

2》 Сукупність суспільно-політичних відносин, аспекти суспільного життя.

3》 Місце, роль у суспільстві, в соціальному чи професійному середовищі, сім'ї і т. ін.

|| Важлива роль, помітне місце кого-небудь у суспільстві, що визначається високою посадою, впливовими знайомствами, зв'язками і т. ін.

|| діал. Посада. Посідати провідне становище.

4》 Режим, розпорядок державного, суспільного життя, що його встановлює влада.

5》 заст. Позиція, кут зору.

II -а, с.

Місце стоянки, тимчасового розташування кого-небудь; стан (див. стан II 1)).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Становище — Станови́ще іменник середнього роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. становище — (тяжке) обставини, умови, умовини; (на війні) ситуація; (чиє) роля, місце; (воєнне) стан, режим; (своє) позиція, точка зору; (до чого) ставлення. Словник синонімів Караванського
  3. становище — [становиешчеи] -шча, м. (ў) -шч'і Орфоепічний словник української мови
  4. становище — Становище, вихід зі становища, рада, дати раду, зарадити Часто чуємо з уст і читаємо: «Він опинився в безвихідному становищі»; «Вона не бачила виходу з цього становища»; «Він вийшов зі скрутного становища». «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. становище — СТАНО́ВИЩЕ¹, а, с. 1. Ті чи інші обставини, умови, в яких хто-, що-небудь перебуває. В другій половині XVI ст. становище селян було дуже тяжке (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. становище — вхо́дити / ввійти́ в стано́вище чиє. Розуміючи причини, обставини, поведінку кого-небудь, ставитися до нього з увагою, співчуттям. Фразеологічний словник української мови
  7. становище — ОБСТА́ВИНИ мн. (сукупність фактів, за яких що-небудь відбувається), ОБСТАНО́ВКА тільки одн., УМОВИ мн., які, чого, АТМОСФЕ́РА тільки одн., ВИ́ПАДКИ перев. мн., ОБСТАНО́ВА рідше, ОБСТА́ВА рідше, ПОСТАНО́ВА перев. мн., діал. Словник синонімів української мови
  8. становище — Стано́вище, -ща, -щу, у -щі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. становище — СТАНО́ВИЩЕ¹, а, с. 1. Ті чи інші обставини, умови, в яких хто-, що-небудь перебуває. Саме становище пролетаріату, як класу, змушує його бути послідовним демократом (Ленін, 11, 1970, 35); В другій половині XVI ст. становище селян було дуже тяжке (Іст. Словник української мови в 11 томах
  10. становище — Становище, -ща с. 1) Положеніе, мѣсто. К. ЦН. 289. 2) Позиція, станъ, лагерь, постъ. Який же ти, Гавриленку, такий дурень уродився, що ти прийшов до становища, да й не перехрестився. Мет. 457. 3) Мѣсто остановки пасомаго скота. Догнали отару до становища. Мир. ХРВ. 40. Словник української мови Грінченка