старокатолицизм

старокатолици́зм

-у, ч.

Віровчення, що відкололося від католицизму після Ватиканського собору 1869-1870 рр.; зародилося на основі заперечення догмату про папську непогрішність; займає проміжне положення між католицизмом і протестантизмом.

Значення в інших словниках

1. старокатолицизм — СТАРОКАТОЛИЦИ́ЗМ, у, ч. Релігійна течія, що в 19 ст. відкололася від римсько-католицької церкви, не прийнявши догмату про папську непогрішимість, деяких інших догматів.  Словник української мови у 20 томах