стиляга

стиля́га

-и, ч. і ж., розм., заст.

Про людину з підвищеним інтересом до модного стилю одягу та манерами, смаками, які не відповідають загальноприйнятим нормам.

Значення в інших словниках

1. стиляга — стиля́га іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. стиляга — див. франт, фат, фертик, піжон, нарядний  Словник чужослів Павло Штепа
3. стиляга — СТИЛЯ́ГА, и, ч. і ж., розм., заст. Зневажлива назва людини з підвищеним інтересом до модного стилю одягу та манерами, смаками, які не відповідають загальноприйнятим нормам, без громадських інтересів. Входить Вольдемар.  Словник української мови у 20 томах
4. стиляга — (-и) ж. 1. жрм; жарт.-ірон., заст. (50-і роки XX ст.). Молода людина, яка наслідує західну моду. Тоді, у п'ятдесятих роках, серед молоді з'явилися дженджики, прозвані "стилягами", які вважали себе взірцем вишуканості й елегантності...  Словник жарґонної лексики української мови
5. стиляга — ФРАНТ (той, хто модно й ошатно одягається), ЧЕПУРУ́Н, ДЖЕ́НДЖИК розм., ФАТ розм., ХВИ́НТИК розм., ФЕРТ зневажл., ФЕ́РТИК зневажл., ХЛЮСТ зневажл. (той, хто надає одягу надзвичайного значення; пуста, легковажна людина); ДЕ́НДІ заст.  Словник синонімів української мови
6. стиляга — СТИЛЯ́ГА, и, ч. і ж., розм. Зневажлива назва людини з підвищеним інтересом до модного стилю одягу та манерами, смаками, які не відповідають загальноприйнятим нормам, без громадських інтересів. Входить Вольдемар.  Словник української мови в 11 томах