стиляга

СТИЛЯ́ГА, и, ч. і ж., розм. Зневажлива назва людини з підвищеним інтересом до модного стилю одягу та манерами, смаками, які не відповідають загальноприйнятим нормам, без громадських інтересів.

Входить Вольдемар. Здоровенний хлопчисько, кучерявий, зодягнений барвисто і кумедно, як усі «стиляги» (Мороз, П’єси, 1959, 252);

На жовтій шовковій сорочці цього стиляги копошилося ціле стадо мавп (Збан., Мор. чайка, 1959, 56);

Не звик я носити чобіт, галіфе, У моднім пишався, хоча й не стиляга… (Мур., Осінні сурми, 1964, 24);

Нехай у цьому новому році менше дратують ваші вуха плітки й брехні обивателів та міщан, а очі ваші — дудкуваті штанці стиляг (Рильський, Веч. розмови, 1964, 29).

Значення в інших словниках

1. стиляга — стиля́га іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. стиляга — див. франт, фат, фертик, піжон, нарядний  Словник чужослів Павло Штепа
3. стиляга — СТИЛЯ́ГА, и, ч. і ж., розм., заст. Зневажлива назва людини з підвищеним інтересом до модного стилю одягу та манерами, смаками, які не відповідають загальноприйнятим нормам, без громадських інтересів. Входить Вольдемар.  Словник української мови у 20 томах
4. стиляга — (-и) ж. 1. жрм; жарт.-ірон., заст. (50-і роки XX ст.). Молода людина, яка наслідує західну моду. Тоді, у п'ятдесятих роках, серед молоді з'явилися дженджики, прозвані "стилягами", які вважали себе взірцем вишуканості й елегантності...  Словник жарґонної лексики української мови
5. стиляга — -и, ч. і ж., розм., заст. Про людину з підвищеним інтересом до модного стилю одягу та манерами, смаками, які не відповідають загальноприйнятим нормам.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. стиляга — ФРАНТ (той, хто модно й ошатно одягається), ЧЕПУРУ́Н, ДЖЕ́НДЖИК розм., ФАТ розм., ХВИ́НТИК розм., ФЕРТ зневажл., ФЕ́РТИК зневажл., ХЛЮСТ зневажл. (той, хто надає одягу надзвичайного значення; пуста, легковажна людина); ДЕ́НДІ заст.  Словник синонімів української мови