Великий тлумачний словник сучасної мови

стовбурчити

стовбу́рчити

-чу, -чиш, недок., перех.

Підіймати вгору, ставити сторч (шерсть, пір'я і т. ін.); наїжачувати.

|| Робити кошлатим (у 1 знач.).

|| Супити. Стовбурчити брови.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. стовбурчити — стовбу́рчити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. стовбурчити — СТОВБУ́РЧИТИ, чу, чиш, недок., що. Підіймати вгору, ставити сторч (шерсть, пір'я і т. ін.); наїжачувати. Квочка .. сердито квоктала та стовбурчила пір'я (М. Коцюбинський); // Робити кошлатим (у 1 знач.).; // Супити. Стовбурчити брови.  Словник української мови у 20 томах
  3. стовбурчити — СТОВБУ́РЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. Підіймати вгору, ставити сторч (шерсть, пір’я і т. ін.); наїжачувати. Квочка.. сердито квоктала та стовбурчила пір’я (Коцюб., II, 1955, 14); // Робити кошлатим (у 1 знач.); // Супити. Стовбурчити брови.  Словник української мови в 11 томах