стовбурчити

СТОВБУ́РЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. Підіймати вгору, ставити сторч (шерсть, пір’я і т. ін.); наїжачувати.

Квочка.. сердито квоктала та стовбурчила пір’я (Коцюб., II, 1955, 14);

// Робити кошлатим (у 1 знач.);

// Супити.

Стовбурчити брови.

Значення в інших словниках

1. стовбурчити — стовбу́рчити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. стовбурчити — СТОВБУ́РЧИТИ, чу, чиш, недок., що. Підіймати вгору, ставити сторч (шерсть, пір'я і т. ін.); наїжачувати. Квочка .. сердито квоктала та стовбурчила пір'я (М. Коцюбинський); // Робити кошлатим (у 1 знач.).; // Супити. Стовбурчити брови.  Словник української мови у 20 томах
3. стовбурчити — -чу, -чиш, недок., перех. Підіймати вгору, ставити сторч (шерсть, пір'я і т. ін.); наїжачувати. || Робити кошлатим (у 1 знач.). || Супити. Стовбурчити брови.  Великий тлумачний словник сучасної мови