сторопіло

сторопі́ло

розм.

Присл. до сторопілий 2).

Значення в інших словниках

1. сторопіло — сторопі́ло прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. сторопіло — СТОРОПІ́ЛО, розм. Присл. до сторопі́лий 2. – Ось Мічурін, – сказав перекладач. Чиновник сторопіло обернувся до Мічуріна (О. Довженко); – Га? Мене кликав директор? – аж сторопіло допитувався професор, хапаючи наглядача за руку (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
3. сторопіло — СТОРОПІ́ЛО, розм. Присл. до сторопі́лий 2. — Ось Мічурін, — сказав перекладач. Чиновник сторопіло обернувся до Мічуріна (Довж., І, 1958, 405); — Га? Мене кликав директор? — аж сторопіло допитувався професор, хапаючи наглядача за руку (Ле, Право.., 1957, 127).  Словник української мови в 11 томах