сторопілий

сторопі́лий

-а, -е, розм.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до сторопіти.

2》 у знач. прикм. Який виражає розгубленість, збентеження, переляк. Сторопіле обличчя.

Значення в інших словниках

1. сторопілий — (який розгубився з певного приводу) оторопілий, переляканий, остовпілий.  Словник синонімів Полюги
2. сторопілий — сторопі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
3. сторопілий — див. зляканий; приголомшений; розгублений  Словник синонімів Вусика
4. сторопілий — СТОРОПІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. до сторопі́ти. Саня швидко рушила до селища. Сторопілий від такої несподіванки, юнак ніби прикипів до землі (Ю. Шовкопляс); // у знач. прикм. Гриша клубком підкотився до сторопілого бандита і схопив його за ноги (Л.  Словник української мови у 20 томах
5. сторопілий — СТОРОПІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до сторопі́ти. Саня швидко рушила до селища. Сторопілий від такої несподіванки, юнак ніби прикипів до землі (Шовк., Інженери, 1956, 113); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах