Значення в інших словниках
-
стратити —
стра́тити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
стратити —
Стра́тити. Втратити. Русини стратили в нім чоловіка ученого і працьовитого, щирого і прикладного учителя (Б., 1895, 5, ..) Щоби не стратити й одного острого слова з упреків жіночих, не відповідав звичайно Ярема нічо...
Українська літературна мова на Буковині
-
стратити —
СТРА́ТИТИ див. стра́чувати.
Словник української мови у 20 томах
-
стратити —
стра́тити втратити (ст): Льонця ще перед війною стратила мужа, та й так сама й сама цілісіньке життя (Авторка) ◊ стра́тити розу́м збожеволіти (ст)|| = засвіркувати
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
стратити —
втрача́ти (губи́ти, тра́тити) / втра́тити (згуби́ти, стра́тити) го́лову. 1. Ставати нездатним обдумано, розсудливо діяти, поводитися (перев. у складній ситуації).
Фразеологічний словник української мови
-
стратити —
ВИТРАЧА́ТИ що (використовувати, вживати гроші, майно з певною метою), ТРА́ТИТИ, ЗАТРА́ЧУВАТИ, ЗАТРАЧА́ТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, ВКЛАДА́ТИ (УКЛАДА́ТИ), ПРОТРА́ЧУВАТИ розм., ПУСКА́ТИ розм.; ПРОЖИВА́ТИ (на прожиття); ПРОЇДА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
стратити —
Стра́тити, стра́чу, -тиш, -тять
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
стратити —
СТРА́ТИТИ див. стра́чувати.
Словник української мови в 11 томах
-
стратити —
Стратити, -ся см. страчувати, -ся.
Словник української мови Грінченка