стременний

стреме́нний

-а, -е.

1》 Прикм. до стремено 1). Стременні ремені.

2》 у знач. ім. стременний, -ного, ч., іст. Конюх-слуга, який доглядав за верховими кіньми свого господаря, а також супроводжував його під час полювання.

|| У Московській державі 16-17 ст. – слуга в боярина або придворний, який відав царськими чи князівськими верховими кіньми та супроводжував царя або князя на урочистих виїздах.

Значення в інших словниках

1. стременний — стреме́нний 1 прикметник від: стреме́но́ стреме́нний 2 іменник чоловічого роду, істота конюх  Орфографічний словник української мови
2. стременний — СТРЕМЕ́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до стреме́но́ 1. Стременні ремені. 2. у знач. ім. стреме́нний, ного, ч., іст. Конюх-слуга, який доглядав за верховими кіньми свого господаря, а також супроводжував його під час полювання.  Словник української мови у 20 томах
3. стременний — СТРЕМЕ́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до стреме́но́ 1. Стременні ремені. 2. у знач. iм. стреме́нний, ного, ч., іст. Конюх-слуга, який доглядав за верховими кіньми свого господаря, а також супроводжував його під час полювання.  Словник української мови в 11 томах