стремління

стремлі́ння

-я, с.

Сильне бажання, непереборний потяг до здійснення чого-небудь; прагнення.

|| перев. мн. Наміри, помисли, задуми.

Значення в інших словниках

1. стремління — стремлі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. стремління — Намага, Прага, потяг, нахил  Словник чужослів Павло Штепа
3. стремління — СТРЕМЛІ́ННЯ, я, с. Сильне бажання, непоборний потяг до здійснення чого-небудь; прагнення. – Всі мрії і всі почуття ми зілляли в одне єдине стремління – прагнення перемоги... (О. Гончар); – Досвід керівної роботи в тебе є. А от чи є бажання, не знаю.  Словник української мови у 20 томах
4. стремління — ПРА́ГНЕННЯ до чого, чого, з інфін., яке (настійне, активне виявлення внутрішньої потреби в чому-небудь, у здійсненні чогось тощо), ПО́ТЯГ до чого, ТЯЖІ́ННЯ до чого, ТЯ́ГА до чого, рідше, ПОРИВА́ННЯ до чого, яке, ЖАДА́ННЯ чого, з інфін.  Словник синонімів української мови
5. стремління — СТРЕМЛІ́ННЯ, я, с. Сильне бажання, непоборний потяг до здійснення чого-небудь; прагнення. — Всі мрії і всі почуття ми зілляли в одне єдине стремління — прагнення перемоги… (Гончар, III, 1959, 135); — Досвід керівної роботи в тебе є.  Словник української мови в 11 томах