стриманий

стри́маний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до стримати.

2》 у знач. прикм. Який уміє стримуватися, володіти собою, не виявляти своїх почуттів.

|| у чому, з ким. Помірний, скупий у вираженні, прояві чого-небудь.

3》 у знач. прикм. Який виявляється не повною мірою; затамований, заглушений.

|| Який не відзначається сердечністю, привітністю. Стримана зустріч.

|| Спокійний, не різкий.

4》 у знач. прикм. Який відбувається, здійснюється неквапливо, уповільнено.

5》 у знач. прикм., перен. Позбавлений барвистості, яскравості.

Значення в інших словниках

1. стриманий — стри́маний 1 дієприкметник від: стримати стри́маний 2 прикметник який уміє стримуватися; затамований; уповільнений; не яскравий  Орфографічний словник української мови
2. стриманий — див. вихований  Словник синонімів Вусика
3. стриманий — СТРИ́МАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до стри́мати. Руки опустив старий митець од рогу, І дивний ріг упав, гойдаючися, вниз, На тасьмі стриманий (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича). 2. у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
4. стриманий — ЗАТАМО́ВАНИЙ (перев. про почуття — який виявляється не повною мірою), СТРИ́МАНИЙ, ПРИГЛУ́ШЕНИЙ, ПРИДУ́ШЕНИЙ, ЗДУ́ШЕНИЙ, ПРИЧА́ЄНИЙ, ЗДЕ́РЖАНИЙ розм. В очах його люди побачили затамовану тугу (В. Собко); Щорс почав говорити.  Словник синонімів української мови
5. стриманий — Стри́маний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. стриманий — СТРИ́МАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до стри́мати. Руки опустив старий митець од рогу, І дивний ріг упав, гойдаючися, вниз, На тасьмі стриманий (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 142). 2. у знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах