струмінь

стру́мінь

-меня, ч.

1》 Вузький потік води або якої-небудь іншої рідини чи газу (пари).

|| Вузький потік або неширока смужка світла, диму, полум'я, повітря і т. ін., що поширюється, спрямовується куди-небудь.

|| Безперервний потік сипкої речовини.

2》 рідко. Те саме, що струмок 1).

3》 перен. Певна риса, особливість, властива кому-, чому-небудь або характерна для когось, чогось.

|| Суспільний, науковий, літературний і т. ін. напрям, школа, течія.

Значення в інших словниках

1. струмінь — стру́мінь іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. струмінь — див. ПОТІК; (текучої води) струмок; (крови) цівка, струмочок; (світла) промінь; (вітру) подув, повів; (ідейний) течія, напрям; (у чім) П. домішка.  Словник синонімів Караванського
3. струмінь — див. вир  Словник синонімів Вусика
4. струмінь — [струм'ін'] -меин'а, ор. -меинеим, м. (на) -меин'і, р. мн. -меин'іў  Орфоепічний словник української мови
5. струмінь — СТРУ́МІНЬ, меня, ч. 1. Вузький потік води або якої-небудь іншої рідини. Як заплаче [Горпина], як затужить, – де ті й сльози беруться!...  Словник української мови у 20 томах
6. струмінь — НА́ПРЯМ (сукупність суспільних, політичних, наукових, мистецьких і т. ін. поглядів, принципів, що характеризують певну групу людей, об'єднуючи їх), НА́ПРЯМОК, ТЕЧІЯ́, СТРУ́МІНЬ (напрям, що не встиг ще сформуватися або не набув виразних...  Словник синонімів української мови
7. струмінь — Стру́мінь, -меня, -меневі, -менем; -мені, -менів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. струмінь — СТРУ́МІНЬ, меня, ч. 1. Вузький потік води або якої-небудь іншої рідини. Як заплаче [Горпина], як затужить, — де ті й сльози беруться!...  Словник української мови в 11 томах
9. струмінь — Струмінь, -меню м. Потокъ, ручей. Щог. Сл. 6. Мир. ХРВ. 31. Де ті й сльози беруться! так і ллються струменем. МВ. І. 101.  Словник української мови Грінченка