Значення в інших словниках
-
струмінь —
стру́мінь іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
струмінь —
див. ПОТІК; (текучої води) струмок; (крови) цівка, струмочок; (світла) промінь; (вітру) подув, повів; (ідейний) течія, напрям; (у чім) П. домішка.
Словник синонімів Караванського
-
струмінь —
[струм'ін'] -меин'а, ор. -меинеим, м. (на) -меин'і, р. мн. -меин'іў
Орфоепічний словник української мови
-
струмінь —
СТРУ́МІНЬ, меня, ч. 1. Вузький потік води або якої-небудь іншої рідини. Як заплаче [Горпина], як затужить, – де ті й сльози беруться!...
Словник української мови у 20 томах
-
струмінь —
-меня, ч. 1》 Вузький потік води або якої-небудь іншої рідини чи газу (пари). || Вузький потік або неширока смужка світла, диму, полум'я, повітря і т. ін., що поширюється, спрямовується куди-небудь. || Безперервний потік сипкої речовини. 2》 рідко.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
струмінь —
НА́ПРЯМ (сукупність суспільних, політичних, наукових, мистецьких і т. ін. поглядів, принципів, що характеризують певну групу людей, об'єднуючи їх), НА́ПРЯМОК, ТЕЧІЯ́, СТРУ́МІНЬ (напрям, що не встиг ще сформуватися або не набув виразних...
Словник синонімів української мови
-
струмінь —
Стру́мінь, -меня, -меневі, -менем; -мені, -менів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
струмінь —
СТРУ́МІНЬ, меня, ч. 1. Вузький потік води або якої-небудь іншої рідини. Як заплаче [Горпина], як затужить, — де ті й сльози беруться!...
Словник української мови в 11 томах
-
струмінь —
Струмінь, -меню м. Потокъ, ручей. Щог. Сл. 6. Мир. ХРВ. 31. Де ті й сльози беруться! так і ллються струменем. МВ. І. 101.
Словник української мови Грінченка