Значення в інших словниках
-
струнчити —
стру́нчити дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
струнчити —
СТРУ́НЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, розм. Давати комусь настанови, повчати, як себе поводити; виховувати, наставляти. Іван Антонович, лейтенант Черниш і всі обслуги, пересміхаючись, чекали, як Хома буде струнчити новачків (О.
Словник української мови у 20 томах
-
струнчити —
-чу, -чиш, недок., перех., розм. Давати комусь настанови, повчати, як себе поводити; виховувати, наставляти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
струнчити —
I. ВИХО́ВУВАТИ кого (виробляти в когось певні риси характеру, прищеплювати комусь певні знання тощо; навчати когось правил культурної поведінки), ВИРО́ЩУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ФОРМУВА́ТИ, ВИКОЛИ́СУВАТИ, ВИКОЛИ́ХУВАТИ, ЛІПИ́ТИ розм., ВИЛІ́ПЛЮВАТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
струнчити —
Стру́нчити, -нчу, -нчиш, -нчать
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
струнчити —
СТРУ́НЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., розм. Давати комусь настанови, повчати, як себе поводити; виховувати, наставляти. Іван Антонович, лейтенант Черниш і всі обслуги, пересміхаючись, чекали, як Хома буде струнчити новачків (Гончар, III, 1959, 326)...
Словник української мови в 11 томах
-
струнчити —
Струнчити, -чу, -чиш гл. Давать нагоняй, приструнивать. Г. Барв. 4. Батьків, щоб струнчити доволі, а мати, щоб пожалувать одна. Ном. № 9225,
Словник української мови Грінченка