стряхнути

I стр`яхнутиі стряхти, -хне; мин. ч. стрях, -стряхла, стряхло і стряхнув, -нула, -нуло; док., розм.

Підсохнути, протряхнути.

II стряхн`ути-ну, -неш, док., розм.

1》 неперех., чим. Різким рухом закинути що-небудь, тряхнути чимсь.

2》 перех. Струшуючи, очистити що-небудь від пилу, бруду і т. ін.

3》 перех., перен. Вивести зі стану спокою, глибоко схвилювавши, зворушивши і т. ін. кого-небудь.

Значення в інших словниках

1. стряхнути — стря́хнути дієслово доконаного виду підсохнути розм. стряхну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. стряхнути — СТРЯ́ХНУТИ, СТРЯ́ХТИ, хне, док., розм. Підсохнути, протряхнути. Хмуре небо розгодинилось, блиснуло сонечко ясне, повінув вітрець, стряхла трохи земля (Панас Мирний); – Куди ото поперед батька! Нехай роса стряхне!...  Словник української мови у 20 томах
3. стряхнути — СТРЯ́ХНУТИ і СТРЯ́ХТИ, хне, док., розм. Підсохнути, протряхнути. Хмуре небо розгодинилось, блиснуло сонечко ясне, повінув вітрець, стряхла трохи земля (Мирний, І, 1949, 339). СТРЯХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. 1. неперех., чим.  Словник української мови в 11 томах