стряхнути

СТРЯ́ХНУТИ і СТРЯ́ХТИ, хне, док., розм. Підсохнути, протряхнути.

Хмуре небо розгодинилось, блиснуло сонечко ясне, повінув вітрець, стряхла трохи земля (Мирний, І, 1949, 339).

СТРЯХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.

1. неперех., чим. Різким рухом закинути що-небудь, тряхнути чимсь.

Марія стряхнула головою (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 133).

2. перех. Струшуючи, очистити що-небудь від пилу, бруду і т. ін.

*Образно. Стряхнувши давній прах, Родився комсомол у битвах, у трудах (Рильський, Урожай, 1950, 23).

3. перех., перен. Вивести з стану спокою, глибоко схвилювавши, зворушивши і т. ін. кого-небудь.

Несподіваний удар долі стряхнув його (Дмит., Розлука, 1957, 50).

Значення в інших словниках

1. стряхнути — стря́хнути дієслово доконаного виду підсохнути розм. стряхну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. стряхнути — СТРЯ́ХНУТИ, СТРЯ́ХТИ, хне, док., розм. Підсохнути, протряхнути. Хмуре небо розгодинилось, блиснуло сонечко ясне, повінув вітрець, стряхла трохи земля (Панас Мирний); – Куди ото поперед батька! Нехай роса стряхне!...  Словник української мови у 20 томах
3. стряхнути — I стр`яхнутиі стряхти, -хне; мин. ч. стрях, -стряхла, стряхло і стряхнув, -нула, -нуло; док., розм. Підсохнути, протряхнути. II стряхн`ути-ну, -неш, док., розм. 1》 неперех., чим. Різким рухом закинути що-небудь, тряхнути чимсь. 2》 перех.  Великий тлумачний словник сучасної мови