стряхнути
СТРЯ́ХНУТИ і СТРЯ́ХТИ, хне, док., розм. Підсохнути, протряхнути.
Хмуре небо розгодинилось, блиснуло сонечко ясне, повінув вітрець, стряхла трохи земля (Мирний, І, 1949, 339).
СТРЯХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.
1. неперех., чим. Різким рухом закинути що-небудь, тряхнути чимсь.
Марія стряхнула головою (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 133).
2. перех. Струшуючи, очистити що-небудь від пилу, бруду і т. ін.
*Образно. Стряхнувши давній прах, Родився комсомол у битвах, у трудах (Рильський, Урожай, 1950, 23).
3. перех., перен. Вивести з стану спокою, глибоко схвилювавши, зворушивши і т. ін. кого-небудь.
Несподіваний удар долі стряхнув його (Дмит., Розлука, 1957, 50).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стряхнути — стря́хнути дієслово доконаного виду підсохнути розм. стряхну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- стряхнути — СТРЯ́ХНУТИ, СТРЯ́ХТИ, хне, док., розм. Підсохнути, протряхнути. Хмуре небо розгодинилось, блиснуло сонечко ясне, повінув вітрець, стряхла трохи земля (Панас Мирний); – Куди ото поперед батька! Нехай роса стряхне!... Словник української мови у 20 томах
- стряхнути — I стр`яхнутиі стряхти, -хне; мин. ч. стрях, -стряхла, стряхло і стряхнув, -нула, -нуло; док., розм. Підсохнути, протряхнути. II стряхн`ути-ну, -неш, док., розм. 1》 неперех., чим. Різким рухом закинути що-небудь, тряхнути чимсь. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови