стряхнути
СТРЯ́ХНУТИ, СТРЯ́ХТИ, хне, док., розм.
Підсохнути, протряхнути.
Хмуре небо розгодинилось, блиснуло сонечко ясне, повінув вітрець, стряхла трохи земля (Панас Мирний);
– Куди ото поперед батька! Нехай роса стряхне! – бурчить бабуся, відступаючи від хлоп'якової коси. – Таке скажуть! – обурився підліток. (М. Циба).
СТРЯХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.
1. чим. Різким рухом закинути що-небудь, тряхнути чимсь.
Марія стряхнула головою (Ю. Бедзик);
Горошко неприємно скривився, стряхнув довгим чубом, думаючи, що він зовсім забув, як і з чого люди радіють, як і з чого взагалі вони можуть радіти (М. Івченко);
Стряхнув Боян кучерями з виблиском, милує гуслю, як живу, віщий патос пливе з-під пальців, медові води з-проміж скель (К. Гриневичева).
2. що. Струшуючи, очистити що-небудь від пилу, бруду і т. ін.
* Образно. Стряхнути порох.
3. кого, перен. Вивести з стану спокою, глибоко схвилювавши, зворушивши і т. ін. кого-небудь.
Несподіваний удар долі стряхнув його (Л. Дмитерко).
Значення в інших словниках
- стряхнути — стря́хнути дієслово доконаного виду підсохнути розм. стряхну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- стряхнути — I стр`яхнутиі стряхти, -хне; мин. ч. стрях, -стряхла, стряхло і стряхнув, -нула, -нуло; док., розм. Підсохнути, протряхнути. II стряхн`ути-ну, -неш, док., розм. 1》 неперех., чим. Різким рухом закинути що-небудь, тряхнути чимсь. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стряхнути — СТРЯ́ХНУТИ і СТРЯ́ХТИ, хне, док., розм. Підсохнути, протряхнути. Хмуре небо розгодинилось, блиснуло сонечко ясне, повінув вітрець, стряхла трохи земля (Мирний, І, 1949, 339). СТРЯХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. 1. неперех., чим. Словник української мови в 11 томах