стріляти
стріля́ти
-яю, -яєш, недок., розм., рідко стрілити і стрелити, -лю, -лиш, док.
1》 неперех. Робити постріли.
|| розм. Здавлюючи між пучками що-небудь слизьке, з силою випускати його.
|| тільки недок. Уміти користуватися вогнепальною зброєю, добре влучати в ціль.
|| Бути в дії, виконувати свої функції, діяти (про вогнепальну зброю). Стріляти поглядом.
2》 тільки недок., перех. Убивати з вогнепальної зброї (тварин, птахів).
|| Розстрілювати кого-небудь, позбавляти життя стрілянням.
3》 неперех., перен. Видавати різкі уривчасті звуки, схожі на постріли.
|| Створювати схожі на постріли різкі уривчасті звуки, ударяючи по чому-небудь, хлопаючи, хльоскаючи чимсь.
4》 неперех., чим і без додатка. Розлітатися, розсипатися дрібними частинками або краплинками.
|| Раптово вириватися назовні.
|| Раптово викидати з себе що-небудь, при натисканні порскати чимсь.
|| Випромінювати, поширювати від себе світло, промені і т. ін. (про джерела світла).
5》 неперех., перен., розм. Говорити голосно й швидко.
Стріляти одмовами — а) говорити влучно, дотепно; б) говорити з поспіхом.
6》 тільки недок., неперех., перен., розм. Спрямовувати розмову, дію і т. ін. до певної мети; гнути.
7》 неперех., перех. і без додатка, розм. Просити певну річ, гроші і т. ін.
8》 неперех., безос., розм. Про відчуття раптового фізичного болю, кольки.
9》 неперех., розм. Розпускати пагони, листки (про рослини).
10》 неперех., за ким, розм. Залицятися до кого-небудь, упадати біля когось.
|| на кого. Поглядати з цікавістю.
Великий тлумачний словник сучасної української мови