стріп

стропу, ч., діал.

1》 Невеликий сніп, перев. обмолоченого жита, зв'язаний спеціальним способом для покривання даху; сам настил покрівлі з таких снопів.

2》 Будь-яка покрівля.

3》 зах. Купа чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. стріп — Стріп: — дах, покрівля, трикутний отвір в причілку стріхи [21] — дах, покрівля [IV] — звід, склепіння [52,XII] — покрівля [2] — покрівля, дах, небозвід [1,X] — звід, склепіння [XI] — Стріп (пор. польсь.  Словник з творів Івана Франка
2. стріп — стріп іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. стріп — СТРІП, стро́пу, ч., діал. 1. Невеликий сніп, перев. обмолоченого жита, зв'язаний спеціальним способом для покривання даху; сам настил покрівлі з таких снопів. Уся клуня пахне свіжим лісовим сіном; крізь прогнилий стріп видно шматок неба (М.  Словник української мови у 20 томах
4. стріп — СТРІП, стро́пу, ч., діал. 1. Невеликий сніп, перев. обмолоченого жита, зв’язаний спеціальним способом для покривання даху; сам настил покрівлі з таких снопів. Уся клуня пахне свіжим лісовим сіном; крізь прогнилий стріп видно шматок неба (Стельмах, Вел.  Словник української мови в 11 томах
5. стріп — Стріп, -пу м. 1) Куча (дерева, напр). Шух. І. 178. 2)? Я з стодоли та у стріп, накрив мене житній сніп. н. п.  Словник української мови Грінченка