Значення в інших словниках
-
стягнути —
стягну́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
стягнути —
Стягну́ти. Накликати на себе. ● Стягнути на себе закид — накликати на себе звинувачення (у чомусь), бути звинуваченим в упередженості поглядів.
Українська літературна мова на Буковині
-
стягнути —
[с'т'агнутие] -ну, -неш; нак. -ни, -н'іт'
Орфоепічний словник української мови
-
стягнути —
СТЯГНУ́ТИ див. стяга́ти.
Словник української мови у 20 томах
-
стягнути —
стягну́ти: ◊ стягнути копи́та → копито
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
стягнути —
стягти́ (стягну́ти) біду́ (кло́піт) на кого—що. Завдавати кому-небудь неприємностей, небажане. Вона висловила, нарешті, побоювання, чи не втік Швейк часом з військової служби і чи не хоче тепер стягти і на неї біду та її занапастити (Переклад...
Фразеологічний словник української мови
-
стягнути —
ЗБИРА́ТИ (когось, щось в одному місці), СКУ́ПЧУВАТИ, КУ́ПЧИТИ розм., СКУ́ПЛЮВАТИ розм., ЗГРОМА́ДЖУВАТИ розм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИ, КОНЦЕНТРУВА́ТИ, СТЯГА́ТИ, СТЯ́ГУВАТИ рідше, ПІДТЯГА́ТИ, ПІДТЯ́ГУВАТИ (у великій кількості); ЗГАНЯ́ТИ, ЗГО́НИТИ, НАГАНЯ́ТИ...
Словник синонімів української мови
-
стягнути —
Стяга́ти, -га́ю, -га́єш; стягти́ і стягну́ти, -гну́, -гнеш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
стягнути —
СТЯГНУ́ТИ див. стяга́ти.
Словник української мови в 11 томах
-
стягнути —
Стягну́ти, -гну́, -неш гл. = стягти.
Словник української мови Грінченка