стібати

стіба́ти

-аю, -аєш, недок., перех.

Прошивати наскрізь, поклавши між підкладкою й верхом шар вати, ватину і т. ін. Стібати ковдру.

|| рідко. Прокладати стібки; шити.

Значення в інших словниках

1. стібати — стіба́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. стібати — СТІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що. Прошивати наскрізь, поклавши між підкладкою й верхом шар вати, ватину і т. ін. Стібати ковдру; // рідко. Прокладати стібки; шити. Сіла [Оксана] край віконця і давай би то шити .. Не схватиться..  Словник української мови у 20 томах
3. стібати — Аю, -аєш, недок. Висміювати, іронізувати. Найбільше мені сподобалось, як № стібає усю нашу навколо-культурну спільноту.  Словник сучасного українського сленгу
4. стібати — ШИ́ТИ (скріплювати, з'єднувати ниткою), СТІБА́ТИ (СТЬОБА́ТИ) розм.; СТРОЧИ́ТИ (на швацькій машині). Княжні своїй маленькій Сорочечки шила (княгиня). І маленькі рукавчата Шовком вишивала (Т. Шевченко); Сіла (Оксана) край віконця і давай би то шити..  Словник синонімів української мови
5. стібати — СТІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. Прошивати наскрізь, поклавши між підкладкою й верхом шар вати, ватину і т. ін. Стібати ковдру; // рідко. Прокладати стібки; шити. Сіла [Оксана] край віконця і давай би то шити.. Не схватиться..  Словник української мови в 11 томах
6. стібати — Стіба́ти, -ба́ю, -єш, одн. в. стібну́ти, -бну́, -не́ш гл. Стегать, стегнуть.  Словник української мови Грінченка