стібати
СТІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. Прошивати наскрізь, поклавши між підкладкою й верхом шар вати, ватину і т. ін.
Стібати ковдру;
// рідко. Прокладати стібки; шити.
Сіла [Оксана] край віконця і давай би то шити.. Не схватиться.., що узлика нема, та й не догадається, стібаючи, бо знай у віконце погляда (Кв.-Осн., II, 1956, 438).
Словник української мови (СУМ-11)