суна

су́на

-и, ж.

Мусульманський священний переказ про життя Магомета (доповнення до Корану).

Значення в інших словниках

1. суна — СУ́НА, и, ж. Мусульманський священний переказ про життя Магомета (доповнення до корану).  Словник української мови у 20 томах
2. суна — су́на (араб., букв. – поведінка, звичай) «священна книга» мусульман, доповнення до Корана. Складена мусульманськими богословами 7 – 9 ст.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. суна — СУНА (від араб. — звичай, зразок) — переказ ісламу, викладений у формі висловів Мухаммеда та оповідей (хадисів) його діянь. Хадиси передавались усно, у VIII — XI ст. були записані. Від терміна "С." походить назва одного з напрямів ісламу — сунізму.  Філософський енциклопедичний словник
4. суна — СУ́НА, и, ж. Мусульманський священний переказ про жпття Магомета (доповнення до корану).  Словник української мови в 11 томах