суна

су́на

(араб., букв. – поведінка, звичай)

«священна книга» мусульман, доповнення до Корана. Складена мусульманськими богословами 7 – 9 ст.

Значення в інших словниках

1. суна — -и, ж. Мусульманський священний переказ про життя Магомета (доповнення до Корану).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. суна — СУ́НА, и, ж. Мусульманський священний переказ про життя Магомета (доповнення до корану).  Словник української мови у 20 томах
3. суна — СУНА (від араб. — звичай, зразок) — переказ ісламу, викладений у формі висловів Мухаммеда та оповідей (хадисів) його діянь. Хадиси передавались усно, у VIII — XI ст. були записані. Від терміна "С." походить назва одного з напрямів ісламу — сунізму.  Філософський енциклопедичний словник
4. суна — СУ́НА, и, ж. Мусульманський священний переказ про жпття Магомета (доповнення до корану).  Словник української мови в 11 томах