суперкубок

суперку́бок

-бка, ч.

Кубок, що завойовується в змаганнях європейських футбольних клубних команд – володарів Кубка чемпіонів і Кубка кубків; змагання за володіння цим призом.

Значення в інших словниках

1. Суперкубок — Суперку́бок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. суперкубок — СУПЕРКУ́БОК, ч. 1. род. бка. Найвищий приз у спортивних змаганнях (з футболу, водного поло) для клубних команд певного регіону. 2. род. бку. Змагання за володіння цим призом.  Словник української мови у 20 томах