супокій

супокі́й

-кою, ч.

Те саме, що спокій.

|| супокоєм, у знач. присл., діал. Спокійно.

Значення в інших словниках

1. супокій — супокі́й іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. супокій — [супоук’ій] -покойу, ор. -покойеим, м. (на) -покойі  Орфоепічний словник української мови
3. супокій — СУПОКІ́Й, ко́ю, ч. Те саме, що спо́кій. Супокій навкруг панує, Нерухомо степ лежить (Б. Грінченко); Якийсь супокій обняв його, розкіш наповнила його душу (І. Франко); Життя не жартувало зі мною, і доводилося часом про літературні справи забути.  Словник української мови у 20 томах
4. супокій — супокі́й спокій (ст): Що залишив із себе, а що нового придбав у великім місті? Хто тужить там по тобі, й за ким твоя думка не дає тобі тут супокою? (Вільде)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. супокій — не дава́ти / не да́ти споко́ю (поко́ю, супоко́ю і под.) кому і без додатка. Спонукати до постійної діяльності. Ні собі, ні підлеглим Брянський не давав у горах спокою. Навіть Сагайду і Черниша він тренував годинами (О.  Фразеологічний словник української мови
6. супокій — СПО́КІЙ (душевний стан, коли немає хвилювання, тривоги, роздратування і т. ін.), СУПОКІ́Й, РІВНОВА́ГА, УМИРОТВОРІ́ННЯ підсил. книжн., ПО́КІЙ заст., УПОКІ́Й (ВПОКІ́Й) заст., ПОВА́ГА діал.; ФЛЕ́ГМА (незворушний спокій, що межує з байдужістю).  Словник синонімів української мови
7. супокій — Супокі́й = спо́кій  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. супокій — СУПОКІ́Й, ко́ю, ч. Те саме, що спо́кій. Супокій навкруг панує, Нерухомо степ лежить (Гр., І, 1963, 47); Скрізь — порох, мертвий супокій, — як сумно у оселі цій! (Др.-Хмара, Вибр.  Словник української мови в 11 томах
9. супокій — Супокій, -кою м. Спокойствіе, покой. Святий супокою! гаразд із тобою. посл. Не сам же я плачу, плачуть чорні очі, нема супокою а ні вдень, ні вночі. Чуб. V. 147.  Словник української мови Грінченка