супротивний

супроти́вний

-а, -е.

1》 Розташований навпроти кого-, чого-небудь; протилежний.

2》 Зустрічний (про вітер, течію і т. ін.).

3》 Який докорінно відрізняється від кого-, чого-небудь; несумісний з чимсь.

|| Який захищає інтереси, протилежні чиїм-небудь; ворожий комусь, чомусь.

|| у знач. ім. супротивні, -них, мн. Супротивники у бійці, поєдинку і т. ін.

Супротивна сторона — а) у судовому процесі – особи, що захищають інтереси, протилежні інтересам іншої сторони; б) супротивник, ворог; в) той, хто захищає інтереси, протилежні чиїм-небудь.

4》 бот. Розміщений один проти одного (про бруньки, листя, гілки і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. супротивний — супроти́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. супротивний — (вітер) противний, зустрічний; (берег) протилежний, той; (- дві вдачі) несумісний; (- плем 'я) ворожий, антагоністичний.  Словник синонімів Караванського
3. супротивний — СУПРОТИ́ВНИЙ, а, е. 1. Розташований навпроти кого-, чого-небудь; протилежний. Олімпіада Іванівна шпарко відступає від дверей і подається на супротивний кінець хати (Леся Українка); Тут, у протоці...  Словник української мови у 20 томах
4. супротивний — ЗУСТРІ́ЧНИЙ (який рухається назустріч або має напрям руху, протилежний чомусь), СТРІ́ЧНИЙ розм., ПЕРЕСТРІ́ЧНИЙ діал.; СУПРОТИ́ВНИЙ (про вітер, течію тощо). З гуркотом і брязкотом проносились зустрічні поїзди (М.  Словник синонімів української мови
5. супротивний — Супроти́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. супротивний — СУПРОТИ́ВНИЙ, а, е. 1. Розташований навпроти кого-, чого-небудь; протилежний. Олімпіада Іванівна шпарко відступає від дверей і подається на супротивний кінець хати (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
7. супротивний — Супротивний, -а, -е Противный, идущій напротивъ. А із низу буйний вітер повіває, а по Чорному морю супротивна хвиля вставав. АД. І. 186.  Словник української мови Грінченка