сучий

су́чий

-а, -е.

1》 Прикм. до сука 1).

Суче вим'я — народна назва нариву під пахвою.

2》 перен., вульг. Уживається у складі лайливих виразів.

Значення в інших словниках

1. сучий — су́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. сучий — СУ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до су́ка 1. 2. перен., вульг. Уживається у складі лайливих виразів. [Перун:] А сучий же ти син, дідугане проклятий! Трохи пальців не вломав! (І. Франко); – А чом ти, суча дочко, оце й досі не виходиш на панщину?...  Словник української мови у 20 томах
3. сучий — бі́сові (вра́жі, су́чі і т. ін.) ді́ти, лайл. Уживається як лайливий або добродушно-лайливий вислів на чиюcь адресу. Позад себе він чує приглушений регіт — з нього ж, бісові діти, насміхаються (М.  Фразеологічний словник української мови
4. сучий — Су́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. сучий — СУ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до су́ка 1. Су́че ви́м’я — народна назва нариву під пахвою. На почервонілій шкірі видно затвердіння.., які на зовнішній вигляд схожі на соски,.. [ця] хвороба дістала назву «суче вим’я» (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 38).  Словник української мови в 11 томах
6. сучий — Сучий, -а, -е 1) Сукинъ, собачій. Ой в шинкарки єдин син, сподобався мені, сучий син. Чуб. V. 20. 2) суче вимя. Нарывъ подъ мышкой.  Словник української мови Грінченка