сучий
СУ́ЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до су́ка 1.
2. перен., вульг. Уживається у складі лайливих виразів.
[Перун:] А сучий же ти син, дідугане проклятий! Трохи пальців не вломав! (І. Франко);
– А чом ти, суча дочко, оце й досі не виходиш на панщину? – крикнув осавула й ударив Нимидору нагайкою по спині (І. Нечуй-Левицький);
– Ти чого, сучий сину, соромиш мене перед робочим класом? (О. Довженко);
– А де ж ви, сучі діти, їхні штани поділи? – На самогонку проміняли. Ми ж не знали, що їм так пофортунить, – засміявся бандит (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)