сущий

су́щий

-а, -е.

1》 книжн. Який існує, є в наявності.

2》 у знач. ім. суще, -щого, с., книжн. Те, що існує; буття.

3》 розм. Справжній, дійсний, істинний.

Значення в інших словниках

1. сущий — су́щий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. сущий — Справжній, істинний, дійсний, сутий, (рід) сов. існуючий, п! НАЯВНИЙ  Словник синонімів Караванського
3. сущий — СУ́ЩИЙ, а, е. 1. книжн., заст. Який існує, є в наявності. Серпневий вечір похапцем огортав сутінками мальовничу панораму поміщицького двору, обіцяючи спокій і затишок всім сущим там (А.  Словник української мови у 20 томах
4. сущий — ДІ́ЙСНІСТЬ (те, що насправді існує або існувало), РЕА́ЛЬНІСТЬ, ЖИТТЯ́, НАТУ́РА, Я́ВА (ЯВ), СУ́ЩЕ книжн.; ПРА́КТИКА (галузь застосування й перевірки вірогідності певних положень або висновків). Тіні розвіялися. Лишилася дійсність, життя (Н.  Словник синонімів української мови
5. сущий — Су́щий, -ща, -ще  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. сущий — СУ́ЩИЙ, а, с. 1. книжн., заст. Який існує, є в наявності. Вітчизна в нас одна. Всяк сущий в ній язик Під сонцем Партії здобув свою свободу (Рильський, III, 1961, 233); Серпневий вечір похапцем огортав сутінками мальовничу панораму поміщицького двору...  Словник української мови в 11 томах
7. сущий — Сущий, -а, -е = сутий 1. Новомлинка (горілка) — води половинка, а коропська — суща. О. 1861. X. 37.  Словник української мови Грінченка