сірчаний

сірча́ний

-а, -е.

1》 Прикм. до сірка 1).

|| Який містить сірку. Сірчаний колчедан.

|| Вигот. із сірки.

2》 Який містить у своєму хімічному складі сірку з певною кількістю кисню.

Сірчана (сульфатна) кислота — двоосновна сильна неорганічна кислота, що утворюється внаслідок взаємодії сірчаного ангідриду з водою.

Сірчана пробка — накопичення вушної сірки в зовнішньому слуховому проході.

Сірчаний ангідрид — сполука сірки з оксигеном (SO₃).

Сірчаний колчедан — те саме, що пірит.

Сірчані руди — гірські породи або штучна сировина, які містять самородну чи хімічно зв'язану сірку.

Значення в інших словниках

1. сірчаний — сірча́ний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. сірчаний — СІРЧА́НИЙ, а, е. 1. Прикм. до сі́рка 1; // Який містить у собі сірку. Безріччя хаосу і довгий ряд віків Вулкан метав огнем .. А нині все мовчить. Вже ні сірчаних злив, Ні попелу нема з прапрадідного часу (М.  Словник української мови у 20 томах
3. сірчаний — Сірча́ний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. сірчаний — СІРЧА́НИЙ, а, е. 1. Прикм. до сі́рка 1; //Який містить у собі сірку. Безріччя хаосу і довгий ряд віків Вулкан метав огнем.. А нині все мовчить. Вже ні сірчаних злив, Ні попелу нема з прапрадідного часу (Зеров, Вибр.  Словник української мови в 11 томах
5. сірчаний — Сірчаний, -а, -е Сѣрный. К. ПС. 109.  Словник української мови Грінченка