сірчаний
СІРЧА́НИЙ, а, е.
1. Прикм. до сі́рка 1;
//Який містить у собі сірку.
Безріччя хаосу і довгий ряд віків Вулкан метав огнем.. А нині все мовчить. Вже ні сірчаних злив, Ні попелу нема з прапрадідного часу (Зеров, Вибр., 1966, 471);
Сірчаний колчедан; Сірчана джерельна вода;
//Вигот. із сірки.
Перша в історії електрична машина являла собою сірчану кулю, насаджену на вісь і накладену на дерев’яний станок (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 9);
Він.. черкає сірчаною головкою по коробці. Блимає вогник (Шиян, Баланда, 1957, 110).
∆ Сірча́ний цвіт див. цвіт¹.
2. Який містить у своєму хімічному складі сірку з певною кількістю кисню.
∆ Сірча́на кислота́ — двоосновна сильна неорганічна кислота, що утворюється від взаємодії сірчаного ангідриду з водою.
Чиста сірчана кислота H2SO4 — безбарвна оліїста рідина, майже в два рази важча за воду (Хімія, 7, 1956, 91);
Серед величезної кількості хімічних продуктів, які мають важливе значення для народного господарства, особливе місце займає сірчана кислота (Ком. Укр., 1, 1964, 26);
[Надійка:] Німкеня одна, хазяйка, що купила мене там на базарі, бризнула в очі сірчаною кислотою… (Мороз, П’єси, 1959, 62);
Сірча́ний ангідри́д — сполука сірки з киснем (SО3).
Словник української мови (СУМ-11)