терпуг

терпу́г

-а, ч.

1》 Сталевий брусок із насічкою, вид напилка.

2》 Шевське знаряддя для згладжування кінців цвяхів усередині взуття.

Значення в інших словниках

1. терпуг — терпу́г іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. терпуг — Підпилок, (для дерева) рашпіль; терпужок.  Словник синонімів Караванського
3. терпуг — Пильничок  Словник чужослів Павло Штепа
4. терпуг — ТЕРПУ́Г, а́, ч. 1. Сталевий брусок із насічкою, вид напилка. Де-не-де в порожнім корпусі цеху, скрегочучи, пиляли терпуги (Іван Ле); Складні деталі, які можна було виточити лише на спеціальних станках...  Словник української мови у 20 томах
5. терпуг — НАПИ́ЛОК, ПІДПИ́ЛОК розм., ПИЛЬНИ́К діал.; ТЕРПУ́Г (перев. з грубішою насічкою). Сокири, молотки, напилки, рубанки, бури, лопати прибували й прибували (Д. Ткач); Щосили натискуючи на терпуг, Василь зішкрябав старий номер (на паровозі) (Д. Бедзик).  Словник синонімів української мови
6. терпуг — Терпу́г, -га́; -пуги́, -гі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. терпуг — ТЕРПУ́Г, а́, ч. 1. Сталевий брусок із насічкою, вид напилка. Де-не-де в порожнім корпусі цеху, скрегочучи, пиляли терпуги (Ле, Мої листи, 1945, 212); Складні деталі, які можна було виточити лише на спеціальних станках...  Словник української мови в 11 томах
8. терпуг — Терпу́г, -га́ м. 1) Напильникъ. 2) Инструментъ для сглаживанія концевъ гвоздей внутри сапога. Сумск. у.  Словник української мови Грінченка