тиква

ти́ква

-и, ж.

1》 Рослина родини гарбузових.

2》 Грушоподібний довгастий або плескуватий плід цієї рослини, що має дуже тверду шкірку; вирощується перев. з декоративною метою.

|| розм. Посудина для води, зроблена з такого плоду.

|| зневажл., лайл. Голова.

3》 розм. Череп'яна посудина, подібна до глечика, з дуже вузьким горлом, у якій носять або тримають воду, вино тощо.

Значення в інших словниках

1. тиква — ти́ква іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. тиква — див. голова  Словник синонімів Вусика
3. тиква — Гарбуз, гарбузець, гарбузяка  Словник чужослів Павло Штепа
4. тиква — ТИ́КВА, и, ж. 1. Рослина родини гарбузових. 2. Грушоподібний довгастий або плескуватий плід цієї рослини, що має дуже тверду шкірку; вирощується перев. з декоративною метою. * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
5. тиква — Ти́ква, -ви; ти́кви, ти́ков  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. тиква — ТИ́КВА, и, ж. 1. (Lagenaria Ser.). Рослина родини гарбузових. 2. Грушоподібний довгастий або плескуватий плід цієї рослини, що має дуже тверду шкірку; вирощується перев. з декоративною метою. *У порівн.  Словник української мови в 11 томах