тихо
ти́хо
1》 Присл. до тихий 1), 3), 5-8).
|| Без розмов, співу і т. ін.; мовчки.
2》 у знач. присудк. сл. Про тишу, про відсутність голосних звуків.
3》 у знач. присудк. сл., у сполуч. зі сл. на душі, на серці. Про стан душевного спокою.
4》 у знач. присудк. сл. Про спокійне мирне життя; про відсутність соціальних струсів, зіткнень і т. ін.
5》 у знач. присудк. сл. Про відсутність вітру.
6》 у знач. виг. Уживається як заклик до мовчання, додержання тиші.
|| Уживається як заклик до обережності.
Великий тлумачний словник сучасної української мови