тлум

-у, ч., розм.

1》 Натовп, юрба.

|| Метушня, шарпанина.

|| Величезна кількість кого-, чого-небудь; сила, безліч.

|| перен. Скупчення, рій (про думки і т. ін.).

2》 у знач. присл. тлумом, заст. Всі разом, спільно; гуртом, юрбою.

Значення в інших словниках

1. тлум — Тлум: — натовп, юрба [1;2,12,IV,X-XIII]  Словник з творів Івана Франка
2. тлум — тлум іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. тлум — див. багато; ватага  Словник синонімів Вусика
4. тлум — ТЛУМ, у, ч., розм. 1. Натовп, юрба. Слухав дзвону колокольного, бачив тлум людський, як сходились і розходилися (Марко Вовчок); Його не пустили далі густі людські тлуми (П.  Словник української мови у 20 томах
5. тлум — тлум натовп (м, ср, ст): Була'м нині на базарі. Хотіла ще щось купити, та до Свят там такий тлум, що й не доступишся (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. тлум — НА́ТОВП (велике скупчення людей, що перебувають десь або рухаються кудись), ЮРБА́, Ю́РМА́ розм., ТОВПА́ розм., Ю́РМИЩЕ підсил. розм., Ю́РМИ́СЬКО підсил. розм., З'Ю́РМИСЬКО підсил. рідше, ГУРБА́ заст., ТИ́ЧБА заст., ГУ́РМА́ діал., ГАЛА́ЙСТРА діал.  Словник синонімів української мови
7. тлум — ТЛУМ, у, ч., розм. 1. Натовп, юрба. Слухав дзвону колокольного, бачив тлум людський, як сходились і розходилися (Вовчок, VI, 1956, 251); Його не пустили далі густі людські тлуми (Загреб., Європа.  Словник української мови в 11 томах