точити

точи́ти

I точу, точиш, недок.

1》 перех. Те саме, що гострити 1).

|| Надавати потрібної форми, сточуючи, спилюючи краї або виступи чого-небудь.

2》 перех. Те саме, що виточувати I 1), 2).

3》 неперех. Виконувати роботу токаря.

4》 тільки 3 ос., перех., перен. Поступово псувати щось, гризучи, проїдаючи, роблячи дірки; поїдати, гризучи (звичайно про гризунів, хробаків і т. ін.).

|| Поступово руйнувати щось (про дію води, вітру тощо).

5》 тільки 3 ос., перех., перен. Настирливо мучити когось, поступово позбавляючи здоров'я, сили (про гнітючі почуття, сумні думки, турботи, горе і т. ін.).

6》 перех., перен., розм. Постійно лаяти, сварити когось, надокучати докорами.

7》 перех., діал. Котити (у 1, 2 знач.). Точити ляси.

II точу, точиш, недок., перех.

1》 Повільно або крізь вузький отвір випускати рідину, іноді сипку речовину; виточувати, цідити, виціджувати.

|| Повільно, по краплі виділяти якусь вологу.

2》 Змушувати текти, литися звідкись повільно, падати по краплі (про кров, сік і т. ін.).

|| безос.

III точу, точиш, недок., перех., розм.

Просівати, очищати обмолочене зерно, горох і т. ін. крізь решето, сито тощо.

Значення в інших словниках

1. точити — Точити: — Точити війну: вести війну [1]  Словник з творів Івана Франка
2. точити — точи́ти 1 дієслово недоконаного виду гострити точи́ти 2 дієслово недоконаного виду цідити точи́ти 3 дієслово недоконаного виду просівати розм. точи́ти 4 дієслово недоконаного виду псувати щось, гризучи, проїдаючи, роблячи дірки  Орфографічний словник української мови
3. точити — (деталі) виточувати; (дерево) гризти, переточувати; (мозок) свердлити; (здоров'я) підточувати; (вино) цідити, виціджувати; (кров із серця) смоктати.  Словник синонімів Караванського
4. точити — див. ганьбити; дорікати; цідити  Словник синонімів Вусика
5. точити — 1. (гробак) тлити, витлити, потлити, стлити, (журба) гризти, загризати, загризти, позагризати, зігризати, зігризти, позігризати, угризати, угризти, повгризати, мучити, вимучувати, вимучити, повимучувати, змучувати, змучити, позмучувати, намучувати...  Словник чужослів Павло Штепа
6. точити — ТОЧИ́ТИ¹, точу́, то́чиш, недок. 1. що. Те саме, що гостри́ти 1. Враже поле кров'ю мочить І об камінь шаблю точить Палій! (Л. Боровиковський); Ми клеїли з мамою нашу тиху розмову, а в кухні із свистом і скреготанням точили об макітру ножі (М.  Словник української мови у 20 томах
7. точити — Чу, -чиш, недок. Їсти. Досить точити: їсти — свиняче діло.  Словник сучасного українського сленгу
8. точити — ва́лом вали́ти / повали́ти. 1. Іти чи їхати у великій кількості (про людей). Заробітчани валом валили з північних губерній (О. Гончар); Коли в село повернувся із Таврії Роман Волошин, люди валом повалили до нього (М.  Фразеологічний словник української мови
9. точити — ГОСТРИ́ТИ (робити гострим), НАГО́СТРЮВАТИ, ВИГО́СТРЮВАТИ, ЗАГО́СТРЮВАТИ, ЗАГОСТРЯ́ТИ рідше, ВІДГО́СТРЮВАТИ рідше; ТОЧИ́ТИ, ЗАТО́ЧУВАТИ, НАТО́ЧУВАТИ, ВИТО́ЧУВАТИ, ВІДТО́ЧУВАТИ, ОБТО́ЧУВАТИ рідше (тертям); ПРА́ВИТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ (про ніж, бритву і т. ін.  Словник синонімів української мови
10. точити — Точи́ти, точу́, то́чиш, -чать  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. точити — ТОЧИ́ТИ¹, точу́, то́чиш, недок. 1. перех. Те саме, що гостри́ти 1. Враже поле кров’ю мочить І об камінь шаблю точить Палій! (Бор., Тв., 1957, 120); Ми клеїли з мамою нашу тиху розмову, а в кухні із свистом і скреготанням точили об макітру ножі (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
12. точити — Точи́ти, -чу́, -чиш гл. 1) Точить на токарномъ станкѣ. Шейк. (Токарь) точить тарілку. Грин. III. 520. 2) Острить на точилѣ, точить. Точив ножиці, а все тупі. Шейк. 3) Цѣдить, лить, проливать. Пішов у другу темну хату точити горілку з барильця. Левиц. І.  Словник української мови Грінченка