1. Великий тлумачний словник сучасної мови

точити

точи́ти

I точу, точиш, недок.

1》 перех. Те саме, що гострити 1).

|| Надавати потрібної форми, сточуючи, спилюючи краї або виступи чого-небудь.

2》 перех. Те саме, що виточувати I 1), 2).

3》 неперех. Виконувати роботу токаря.

4》 тільки 3 ос., перех., перен. Поступово псувати щось, гризучи, проїдаючи, роблячи дірки; поїдати, гризучи (звичайно про гризунів, хробаків і т. ін.).

|| Поступово руйнувати щось (про дію води, вітру тощо).

5》 тільки 3 ос., перех., перен. Настирливо мучити когось, поступово позбавляючи здоров'я, сили (про гнітючі почуття, сумні думки, турботи, горе і т. ін.).

6》 перех., перен., розм. Постійно лаяти, сварити когось, надокучати докорами.

7》 перех., діал. Котити (у 1, 2 знач.). Точити ляси.

II точу, точиш, недок., перех.

1》 Повільно або крізь вузький отвір випускати рідину, іноді сипку речовину; виточувати, цідити, виціджувати.

|| Повільно, по краплі виділяти якусь вологу.

2》 Змушувати текти, литися звідкись повільно, падати по краплі (про кров, сік і т. ін.).

|| безос.

III точу, точиш, недок., перех., розм.

Просівати, очищати обмолочене зерно, горох і т. ін. крізь решето, сито тощо.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. точити — Точити: — Точити війну: вести війну [1] Словник з творів Івана Франка
  2. точити — точи́ти 1 дієслово недоконаного виду гострити точи́ти 2 дієслово недоконаного виду цідити точи́ти 3 дієслово недоконаного виду просівати розм. точи́ти 4 дієслово недоконаного виду псувати щось, гризучи, проїдаючи, роблячи дірки Орфографічний словник української мови
  3. точити — (деталі) виточувати; (дерево) гризти, переточувати; (мозок) свердлити; (здоров'я) підточувати; (вино) цідити, виціджувати; (кров із серця) смоктати. Словник синонімів Караванського
  4. точити — див. ганьбити; дорікати; цідити Словник синонімів Вусика
  5. точити — 1. (гробак) тлити, витлити, потлити, стлити, (журба) гризти, загризати, загризти, позагризати, зігризати, зігризти, позігризати, угризати, угризти, повгризати, мучити, вимучувати, вимучити, повимучувати, змучувати, змучити, позмучувати, намучувати... Словник чужослів Павло Штепа
  6. точити — ТОЧИ́ТИ¹, точу́, то́чиш, недок. 1. що. Те саме, що гостри́ти 1. Враже поле кров'ю мочить І об камінь шаблю точить Палій! (Л. Боровиковський); Ми клеїли з мамою нашу тиху розмову, а в кухні із свистом і скреготанням точили об макітру ножі (М. Словник української мови у 20 томах
  7. точити — Чу, -чиш, недок. Їсти. Досить точити: їсти — свиняче діло. Словник сучасного українського сленгу
  8. точити — ва́лом вали́ти / повали́ти. 1. Іти чи їхати у великій кількості (про людей). Заробітчани валом валили з північних губерній (О. Гончар); Коли в село повернувся із Таврії Роман Волошин, люди валом повалили до нього (М. Фразеологічний словник української мови
  9. точити — ГОСТРИ́ТИ (робити гострим), НАГО́СТРЮВАТИ, ВИГО́СТРЮВАТИ, ЗАГО́СТРЮВАТИ, ЗАГОСТРЯ́ТИ рідше, ВІДГО́СТРЮВАТИ рідше; ТОЧИ́ТИ, ЗАТО́ЧУВАТИ, НАТО́ЧУВАТИ, ВИТО́ЧУВАТИ, ВІДТО́ЧУВАТИ, ОБТО́ЧУВАТИ рідше (тертям); ПРА́ВИТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ (про ніж, бритву і т. ін. Словник синонімів української мови
  10. точити — Точи́ти, точу́, то́чиш, -чать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. точити — ТОЧИ́ТИ¹, точу́, то́чиш, недок. 1. перех. Те саме, що гостри́ти 1. Враже поле кров’ю мочить І об камінь шаблю точить Палій! (Бор., Тв., 1957, 120); Ми клеїли з мамою нашу тиху розмову, а в кухні із свистом і скреготанням точили об макітру ножі (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  12. точити — Точи́ти, -чу́, -чиш гл. 1) Точить на токарномъ станкѣ. Шейк. (Токарь) точить тарілку. Грин. III. 520. 2) Острить на точилѣ, точить. Точив ножиці, а все тупі. Шейк. 3) Цѣдить, лить, проливать. Пішов у другу темну хату точити горілку з барильця. Левиц. І. Словник української мови Грінченка