точити

ва́лом вали́ти / повали́ти. 1. Іти чи їхати у великій кількості (про людей). Заробітчани валом валили з північних губерній (О. Гончар); Коли в село повернувся із Таврії Роман Волошин, люди валом повалили до нього (М. Стельмах); (Палажка:) А як приїхав новий лікар, та як почули про його лікування, валом повалили хворі (А. Головко). ва́лом пе́рти, несхв. Між рядняних наметів пруть валом люди (М. Коцюбинський). 2. Рухатися суцільною масою. Чорний дим валом валив вище містка, а під містком догори колесами лежала машина (Ю. Смолич); Поміж виноградниками, курною польовою доріжкою, валом валить карнавал (О. Гончар). ва́лом точи́ти. — Ей, доню, доню, бач, з півночі Чорная хмара валом точить?.. (І. Франко).

гостри́ти (рідше точи́ти) зу́би, несхв. 1. на кого, рідше проти (супроти) кого. Прагнути заподіяти комусь прикрість, шкоду і т. ін.; гніватися на когось. — Ну, вже я на того Стецька гострю зуби. Прохав бісового квакала зорати ниву ще з осені,— ніколи — каже (Панас Мирний); — На Полтавщину нема вороття. Там на мене управитель зуби гострить, закатує (П. Кочура); Дійшло до його вух, що бояри знов гострять супроти нього зуби (А. Хижняк); — Я тебе наскрізь бачу. Давно ви точите зуби на Борзня, ось тепер і радієте, що звели з ним рахунки (Ю. Бедзик). гостри́ти зу́ба. Здається, ніхто не гострив на нього зуба (З газети). 2. на кого—що і без додатка. Прагнути здобути чиюсь прихильність або заволодіти ким-, чим-небудь; посягати. Батьки та матері гострили на його зуби, як на корисного жениха (Панас Мирний); Чи був же хоч один з них (парубків), щоб не гострив зубів на неї (дівчину) (Г. Квітка-Основ’яненко); Не гостри зубів на чужеє (М. Номис); — Ми підемо шарпати кримські береги, коли Жолкевський точить зуби на нашу волю! (З. Тулуб); Почулися слова (Христі): — Ви, отче, як вовк. Де вглядите (побачите) овечку, вже й зуби точите (В. Речмедін). остри́ти зу́би, діал. Нехай собі не острить зуби на батькове добро (І. Франко). 3. на що. Прагнути одержати вигоду з чогось. В похоронному закладі .. не мають прейскуранта .. Для Клавди ясно, що вони вже п’ять днів гострять зуби на похорон у Річинських (Ірина Вільде); Керівництво “гострить зуби” на обчислювальну техніку, роздобуту з неймовірними труднощами .. Можливості її використання уявляє туманно, та дуже вже хочеться відрапортувати про виконання (чергової) постанови про впровадження комп’ютерів (З журналу).

гостри́ти (рідше точи́ти, наго́стрювати і т. ін.) ніж (меч, соки́ру тощо) на кого—що і без додатка, несхв. Виношувати якісь недобрі наміри щодо когось, чогось; замишляти щось. А той нишком у куточку Гострить ніж на брата (Т. Шевченко); Тим часом над Європою насувалися хмари, вирувала буря. Вже рвався до влади Гітлер, Муссоліні гострив ніж на Абіссінію (З газети); (Зося:) Сава його (Гната) так любить, а він на Саву ножа гострить (І. Карпенко-Карий); (Монтаньяр:) Хто хоче буть республіканцем добрим, хай гострить меч на Брута перш за все (Леся Українка); Прожив життя тихе, богобоязливе, ні на кого він меча не гострив, не важили й сусіди на нього (Б. Федорів); Закликав (Т. Шевченко) громадою обух сталить, сокиру гострити на проклятих тиранів (П. Тичина); Гриб Боровик насупився .. і рубонув, як завше, без підтексту: — Нащо на добре діло гострити сокиру? (М. Стельмах); (Яків:) Не помічав, щоб Віктор точив на тебе ніж (П. Автомонов); Дарма палій війни нагострює сокиру і атомом своїм погрожує дарма (І. Гончаренко).

точи́ти ду́шу (се́рце) чию (чиє), кому і без додатка. Викликати постійну тривогу, неспокій, страждання в кого-небудь. Не знаю, чи здужаєте ви порозуміти, що ця думка точить мою душу?! (Л. Мартович); “Все-таки,— точив серце сумнів,— може, Петро Гнатович тільки захоплення, все пройде, і знову .. повернеться любов до Кирила” (В. Вільний); Їсть нудота без справжнього діла. А ще більше точить серце розставання (О. Копиленко); Досада точила йому серце, що він, .. стільки проковтнув того книжкового мотлоху, а до істотного, виходить, і не пригубився (Ірина Вільде).

точи́ти кров. 1. з кого. Експлуатувати, виснажувати кого-небудь тяжкою працею, знущанням і т. ін. — Кому воля, а кому неволя! — сумно одповів дід.— .. Ще ми мало робили, ще з нас мало .. крові точили (Панас Мирний); — А доки вони нами руки потиратимуть? Ми їх не чіпаємо, ми до них не ліземо, а вони? Що вони з нас кров точать? (О. Гончар). точи́ти кров з жил чиїх. В нужді та утисках ми бились, А з наших жил точили кров. Над нами багачі глумились, А ми…корилися їм знов (М. Вороний). 2. з чого. Обкрадати, використовувати з метою наживи. А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить (Т. Шевченко).

точи́ти кров з се́рця чийого. Завдавати комусь душевного болю, страждань. (Рябина:) Пане писарю, не точи ти послідньої (останньої) крови (крові) з мого серця! (І. Франко). кров точи́ло з се́рця, безос. Замикався тісний залізний обруч над нещасливою голівонькою, гострими ранами, замість цвітів (квітів), сипало, кров точило з серця (Г. Хоткевич).

точи́ти / поточи́ти язики́. 1. на кому і без додатка. Недоброзичливо висловлюватися про когось, лихословити на чию-небудь адресу. Михайлові шкода стало дівчину, що зараз село точить язики на ній (М. Томчаній); Зник, ніби у воду впав, Марко. Гуртожитківські плетухи поточили язики і знайшли собі інші теми (В. Собко). 2. на чому і без додатка. Весело розмовляти, розповідати про щось незначне, несерйозне. точи́ти язика́. Ромця точив язика на дотепах (О. Гончар). 3. зневажл. Говорити про що-небудь. Чоловік зо три іще й досі точать язики на цю ж таки тему — про ступи, а то всі в крамниці вже (А. Головко); Скільки не точили язиків, а харч сам собою не йшов до їхньої порожньої, напівтемної і непривітної кімнати (Ю. Збанацький).

точи́ти (розво́дити) / поточи́ти ля́си (баля́си, баляндра́си, ба́ли). 1. зневажл. Вести пусті, беззмістовні розмови, марнуючи час. — Нам, старче, ніколи точити ляси,— розшнуровує варги Стьопочка й осуркувато (непривітно) оглядає торбешника (М. Стельмах); — Чуєте, як шумить буря народного повстання? Ми тут баляси точимо, а там в цей час, може, ллється кров наших братів і сестер! (Я. Мамонтов); — Чого ж мовчиш, бабо? — Нема мені про що з тобою бали розводити (М. Стельмах). 2. Весело розмовляти, жартувати, розповідаючи про щось незначне, несерйозне. Він точив ляси, оповідаючи всілякі смішні побрехеньки, жартом розважаючи всіх, хто потрапляв до його компанії (В. Кучер); Частина вільних козаків видивлялась на польський табір і точила баляси, від яких схоплювався то тут, то там регіт (П. Панч). підпуска́ти ля́си. Добре ж, коли парубок не розсердиться, та ще удруге стане ляси підпускати, так ще не зовсім біда (Г. Квітка-Основ’яненко). 3. Розмовляти, розповідати про що-небудь (перев. на дозвіллі). Дорогою Тур точив баляндраси (П. Куліш); А баби точили бали, Горілочку пивши, свахи пісеньок співали, Між ними сидівши (Укр. поети-романтики..); Поговорили про оперу, згадали Давіда, віддали належне Лафонтену і трохи поточили ляси з приводу Ламартіна (Н. Рибак). точи́ти баля́си з баляндра́сами. Лежать собі (хлопці), висипляються, та точать один одному баляси з баляндрасами (Панас Мирний).

точи́ти (справля́ти) бре́хні (побрехе́ньки). Вести пусті, беззмістовні розмови, марнуючи час. — А чи не пора б нам кинути брехні точити та заходитись коло роботи? — мовив Корж (С. Добровольський); (Хуторянин:) Позалазивши в холодок, грали в “хвильки”, в “гарби”, в “дурня” та точили різні побрехеньки (Григорій Тютюнник); — Годі тобі брехні справлять. Вставай та в печі розтоплюй (І. Нечуй-Левицький).

ша́шіль то́чить. 1. кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, мучиться, хвилюється від чогось. (Петро (сам):) Вони зовсім налягли, пригнітили, а та шашіль не перестає точити, не дає спокою, одно нашіптує та допитується: хіба це життя? (Панас Мирний); Той злякався братової могутності, шашіль заздрощів точив йому душу (П. Загребельний). 2. що. Що-небудь поступово руйнується, знищується. Одарка не зважилася заводити суперечок, і Микита ще довгий час не знав, що шашіль уже точить підвалину його оселі (Л. Яновська).