точити

ГОСТРИ́ТИ (робити гострим), НАГО́СТРЮВАТИ, ВИГО́СТРЮВАТИ, ЗАГО́СТРЮВАТИ, ЗАГОСТРЯ́ТИ рідше, ВІДГО́СТРЮВАТИ рідше; ТОЧИ́ТИ, ЗАТО́ЧУВАТИ, НАТО́ЧУВАТИ, ВИТО́ЧУВАТИ, ВІДТО́ЧУВАТИ, ОБТО́ЧУВАТИ рідше (тертям); ПРА́ВИТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ (про ніж, бритву і т. ін. — робити гострим за допомогою бруска, ременя тощо); МАНТА́ЧИТИ, НАМАНТА́ЧУВАТИ (мантачкою); КЛЕПА́ТИ, ВИКЛЕ́ПУВАТИ (б'ючи, ударяючи молотком). — Док.: нагостри́ти, ви́гострити, загостри́ти, відгостри́ти, заточи́ти, наточи́ти, ви́точити, відточи́ти, обточи́ти, напра́вити, наманта́чити, ви́клепати. Не гостри ножа, доки не зловив барана (прислів'я); Дехто, сподіваючись, що на завтра прийдеться на жнива ставати, і серп позубив, косу нагострив (Панас Мирний); Вигострю, виточу зброю іскристу, скільки достане снаги мені й хисту (Леся Українка); Високо підкидаючи сокиру, він почав зрубувати кінець промоклої колоди, загострюючи її, як велетенський олівець (С. Голованівський); — Ми маємо військо і зброю.. Меч той відгострили на голови ворогів народних (І. Ле); Чумаченко точив на ремінці бритву (Григорій Тютюнник); Заточити свердло; Вже в'ється.. та білая чайка. Наточує дзьоба на щоглі (Леся Українка); Росло воно (цуценя) потроху, волосатилось, на кістках зуби відточувало (Ю. Мельничук); Розмовляв (Янко) з Василем.., який правив бритву в кухні (М. Томчаній); Направив я косу і пішов: тільки шелест переді мною! (І. Муратов); — Ви, дідусю, лишайтеся коси клепать, та вчіть, як гострити, мантачити... (Остап Вишня); Косарям одне лиш дбай — Намантачуй коси (В. Бичко); Як стихне гомін, то лунко чути — виклепує косу хтось (А. Головко).

ГРИ́ЗТИ (зубами роздрібнювати щось тверде), РОЗГРИЗА́ТИ (розкушуючи); ОБГРИЗА́ТИ (з кінців, з усіх боків); ТОЧИ́ТИ, ТРУБИ́ТИ (про гризунів); ТЛИ́ТИ (про комах). — Док.: погри́зти, розгри́зти, обгри́зти, наточи́ти. Марусякові ніби захотілося їсти. Витяг кавалок засушеного хліба і гриз (Г. Хоткевич); Під лавою шкряботить, розгризаючи погублені кимось насінини, миша (Ю. Мушкетик); Ярина мовчала та обгризала зелену луску з горіха (Леся Українка); На зиму часто в клуні перелазить (лісова миша) та зерно точить (О. Копиленко); Миші зерно трублять та шкоду роблять (В. Стефаник); Минуло все, та не пропало, Остались шашелі: гризуть, Ж(е)руть і тлять старого (дуба) (Т. Шевченко). — Пор. 1. ї́сти.

ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ, НАРІКА́ТИ на кого, розм., ПРОБИРА́ТИ кого, розм., ПОПРІКА́ТИ кого, розм., ТОЧИ́ТИ кого, розм., ПИЛЯ́ТИ кого, розм., ПОЇДА́ТИ кого, розм., Ї́СТИ кого, часто зі сл. поїдом, розм., ЦВІ́КАТИ (ЦВІ́РКАТИ) кому, перев. зі сл. в очі, розм., ДОМОВЛЯ́ТИ кому, розм. рідше, ЖУРИ́ТИ кого, розм. рідше, ЗОЛИ́ТИ кого, розм. рідше, ПЕНЯ́ТИ на кого, рідко кого, розм., заст., УКОРЯ́ТИ кого, діал., ДОКА́ЗУВАТИ кому, діал., ВИПОМИНА́ТИ кому, зах., ВИМОВЛЯ́ТИ кому, діал., ДОГАНЯ́ТИ кому, діал., УРІКА́ТИ (ВРІКА́ТИ) кому, кого і без додатка, діал.; КОЛО́ТИ кого, розм., ШТРИКА́ТИ кого, розм. (особливо в'їдливо, дошкульно). — Док.: докори́ти, доректи́, дорікну́ти, заки́нути, скарта́ти, ви́говорити, відчита́ти, ви́читати, пробра́ти, попрікну́ти, цві́кнути (цві́ркнути), пожури́ти, попеня́ти, укори́ти, доказа́ти, ви́мовити, уректи́ (вректи́), уколо́ти (вколо́ти), штрикну́ти, штрикону́ти. Не чула того вечора Маруся-наймичка, як хазяйка сварилася на неї за гаяння, як дорікала й докоряла (Марко Вовчок); — Ти закидаєш мені, що я не знаю того, що діється довкола нас (І. Франко); Жінка Гельє та двоє дорослих синів його не могли взяти втямки, чому такий працьовитий чоловік кинув роботу, і від світання до смеркання корили та лаяли його (М. Коцюбинський); Сварив і картав людей (бесідник), що вони самі тій кривді винні, бо намість з'єднатися разом і допомагати собі, то вони ще помагають панам у тій кривді (Лесь Мартович); Пані й панночки іще на мене обіжаються.. Котра не прийде — дорікає та ганить, і словом, і оком (Марко Вовчок); — А я ж тобі колись у жнива дитину тішила!.. Так, звичайно, виговорювала свекруха Варці (Грицько Григоренко); — Як приїхав з дідом секретар, та як викликав Гаркушу прямо з постелі в контору, та як узяв його в шори, та як заходився відчитувати (І. Рябокляч); Вона раділа кожній новій роботі, сердилася, коли Тарас зволікав надсилку, вичитувала, докоряла йому в листах (О. Іваненко); — Навіщо ти, Романе, запустив оту бороду та ті патли? — нарікала на його Соломія (І. Нечуй-Левицький); Інспектор якось пробирав одного малого учня, гімназиста, за якусь провину (Олена Пчілка); (Домаха:) Чого ви тільки не казали на мене, чим тільки не попрікали мене?.. (М. Кропивницький); — Та в городі тільки й жити! Там вільно, там людно... Ніхто тебе не примічає, ніхто не пиляє, не точить, не золить (Панас Мирний); А що вже наймита маленького, то він (хазяїн) поїдав немилостиво (Марко Вовчок); — Їсть мене господиня, як іржа залізо, за ті поросята (Ганна Барвінок); — І ви вже навчилися від старого пана цвікати мені в очі моєю службою (І. Франко); — Як ви мені, бабуню, на перешкоді станете — умру!.. І не гомоніть! Не домовляйте! (Марко Вовчок); Мати хитала головою й журила сина. — Хіба ж можна отак робити? (А. Головко); Билинка косаря пеняла, Що рано скошена — зов'яла (Л. Боровиковський); Оксану і Микося я не укоряю за те, що вони мені не пишуть (Леся Українка); Було старий і стане доказувать жінці: — На яку радість ми його вигодували? Який з його хазяїн буде? (О. Стороженко); Той не батько, хто випоминає дитині всю свою трату на нього (С. Руданський); Мати суворо вимовляла дочці: ходить, як п'яна, впору не з'їсть, не засне (К. Гордієнко); Горнець котлові доганяє, а обоє смільні (прислів'я); З шинкаря (Максим) насміхається; з кріпаками панібратається, жалкими докорами їх коле (Панас Мирний); Гостра була на язик Казимирова жінка, так і штрикала його словами (І. Муратов). — Пор. 1. осу́джувати.

КОТИ́ТИ (пересувати круглий предмет, обертаючи його), СКО́ЧУВАТИ, ТОЧИ́ТИ розм.; КАЧА́ТИ розм. (у різні боки); ПРОКО́ЧУВАТИ (на певну відстань). — Док.: скоти́ти, покоти́ти, сточи́ти, прокоти́ти. Вітер котив курай та перекотиполе (Ю. Яновський); Юрко з Уласом скотили камінь в кутку печери (І. Нечуй-Левицький); Скаже мені робити — під гору камінь точити (Словник Б. Грінченка); І, не послухавши зайчати, їжак схопив отой клубок та як почне його качати й перекидать через дубок (Н. Забіла).

РУЙНУВА́ТИ (про дію води, вітру, мікроорганізмів тощо — примушувати що-небудь розпадатися, змінювати будову, склад), РОЗ'ЇДА́ТИ, ТОЧИ́ТИ, ПІДТО́ЧУВАТИ, ПРОТО́ЧУВАТИ, ПІДМИВА́ТИ, ПРОМИВА́ТИ рідко. — Док.: зруйнува́ти, роз'ї́сти, підточи́ти, проточити, підми́ти, проми́ти. Вода, проникаючи в розколини каменів і замерзаючи там, поступово збільшує ці розколини й руйнує камені (з підручника); Кислота роз'їдала метал (з науково-популярної літератури); Сава Петрович певний себе. "Вода й камінь точить, то гроші й подарунки дівочу впертість і поготів" (А. Головко); Вщерть сповнені, струмочки з верховин Підточували бескиди камінні (І. Муратов); Під березою, проточуючи сніг, ожив і подав свій голос невидимий струмок (М. Стельмах); Азовське море невпинно підмиває свої береги (з науково-популярної літератури); Вода промивала греблі й зносила переїзди (Ю. Яновський).

ПРОЇ́СТИ (про міль — одяг, тканину тощо), ПОБИ́ТИ, ПОЇ́СТИ, З'Ї́СТИ, СТОЧИ́ТИ. — Недок.: проїда́ти, ї́сти, точи́ти. Як не беріг я одежу, але врем'я своє взяло — і сукно міль побила, і комір обліз (Л. Гроха); Міль рукава (сукні) поїла... якось треба се направити (Леся Українка).

ЦІДИ́ТИ (повільно або крізь вузький отвір випускати рідину, іноді сипку речовину), ТОЧИ́ТИ, ВИЦІ́ДЖУВАТИ, ВИТО́ЧУВАТИ, ПЕРЕТО́ЧУВАТИ (в іншу посудину). — Док.: ви́цідити, ви́точити, переточити. Із барил вино цідили, Молоде, шумне вино (Л. Первомайський); — Певно, оце моя матушка почула, що я горілку точу, та так нагнала, що я насилу втік (І. Нечуй-Левицький); Гурт хлопців підійшов до столу, вони виціджують із графинів густу виноградну каламуть (О. Гончар); Розплакуються берези, і винахідливий ветеринар Гнат Яворина виточує з них сік для поранених і простуджених (В. Земляк); (Марія:) Ходім поможете хоч ви переточить горілку (І. Карпенко-Карий).

СІ́ЯТИ (пропускати що-небудь через сито, решето), ПРОСІВА́ТИ, ПРОСІ́ЮВАТИ, ВИСІВА́ТИ, ВИСІ́ЮВАТИ, ТОЧИ́ТИ розм., ТРЯСТИ́ розм. (зерно, борошно), РЕШЕТУВА́ТИ, ГРОХОТИ́ТИ (через решето, грохот). — Док.: просі́яти, ви́сіяти, проточи́ти, протрясти́. Явдоха сіяла муку на підситок, готуючись завтра пекти хліб (Григорій Тютюнник); Обережно, ніби просіваючи золотий пісок, відбирав він матеріал (для книги) (В. Собко); З цього дня Матвій сіяв великим решетом на мотузках пісок. Висівав його так, що він був чистенький, як пшеничне борошно (Мирослав Ірчан); Чоловіки.. "до ума призводили" хліб: по клунях віяли, точили на решетах, трієрах (А. Головко); Ой сусідко, сусідко, сусідко! Позич мені решітко, решітко: Я си муку протрясу, протрясу, завтра тобі принесу, принесу! (пісня).