1. Словник української мови Грінченка

точити

Точи́ти, -чу́, -чиш

гл.

1) Точить на токарномъ станкѣ. Шейк. (Токарь) точить тарілку. Грин. III. 520.

2) Острить на точилѣ, точить. Точив ножиці, а все тупі. Шейк.

3) Цѣдить, лить, проливать. Пішов у другу темну хату точити горілку з барильця. Левиц. І. 144. Кров як воду точить. Шевч.

4) — зерно. Очищать зерновой хлѣбъ на грохотѣ. Пшеницю точив. Екат. г.

5) Рыть, взрывать. Се той звірок, що нори точить Сквир. у. Шнуровані бітки землицю точат (як танцює). АД. І. 43.

6) Грызть. Миші точать пшоно. Шейк. Шашіль точить дерево. Лисичка дірку в санях точить. Чуб. II. 119.

7) Катить. Скаже мені робити — під гору камінь точити: поточу я камінь на місто. Гол.

8) — війну. Вести войну. Войну з ляхами точив. О. 1862. II. 57.

9) — брехню. Врать. І почнеш їм точити такеє, чого зовсім не поводилось на світі. О. 1862. V. 29. Точить брехню цілий день.

10) — баляндраси, теревені, ля́си. Болтать вздоръ. Баляндраси точить дівці. Греб. 393. Точить баляндраси моїм дочкам. Левиц. І. 143.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. точити — Точити: — Точити війну: вести війну [1] Словник з творів Івана Франка
  2. точити — точи́ти 1 дієслово недоконаного виду гострити точи́ти 2 дієслово недоконаного виду цідити точи́ти 3 дієслово недоконаного виду просівати розм. точи́ти 4 дієслово недоконаного виду псувати щось, гризучи, проїдаючи, роблячи дірки Орфографічний словник української мови
  3. точити — (деталі) виточувати; (дерево) гризти, переточувати; (мозок) свердлити; (здоров'я) підточувати; (вино) цідити, виціджувати; (кров із серця) смоктати. Словник синонімів Караванського
  4. точити — див. ганьбити; дорікати; цідити Словник синонімів Вусика
  5. точити — 1. (гробак) тлити, витлити, потлити, стлити, (журба) гризти, загризати, загризти, позагризати, зігризати, зігризти, позігризати, угризати, угризти, повгризати, мучити, вимучувати, вимучити, повимучувати, змучувати, змучити, позмучувати, намучувати... Словник чужослів Павло Штепа
  6. точити — ТОЧИ́ТИ¹, точу́, то́чиш, недок. 1. що. Те саме, що гостри́ти 1. Враже поле кров'ю мочить І об камінь шаблю точить Палій! (Л. Боровиковський); Ми клеїли з мамою нашу тиху розмову, а в кухні із свистом і скреготанням точили об макітру ножі (М. Словник української мови у 20 томах
  7. точити — Чу, -чиш, недок. Їсти. Досить точити: їсти — свиняче діло. Словник сучасного українського сленгу
  8. точити — I точу, точиш, недок. 1》 перех. Те саме, що гострити 1). || Надавати потрібної форми, сточуючи, спилюючи краї або виступи чого-небудь. 2》 перех. Те саме, що виточувати I 1), 2). 3》 неперех. Виконувати роботу токаря. 4》 тільки 3 ос., перех., перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. точити — ва́лом вали́ти / повали́ти. 1. Іти чи їхати у великій кількості (про людей). Заробітчани валом валили з північних губерній (О. Гончар); Коли в село повернувся із Таврії Роман Волошин, люди валом повалили до нього (М. Фразеологічний словник української мови
  10. точити — ГОСТРИ́ТИ (робити гострим), НАГО́СТРЮВАТИ, ВИГО́СТРЮВАТИ, ЗАГО́СТРЮВАТИ, ЗАГОСТРЯ́ТИ рідше, ВІДГО́СТРЮВАТИ рідше; ТОЧИ́ТИ, ЗАТО́ЧУВАТИ, НАТО́ЧУВАТИ, ВИТО́ЧУВАТИ, ВІДТО́ЧУВАТИ, ОБТО́ЧУВАТИ рідше (тертям); ПРА́ВИТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ (про ніж, бритву і т. ін. Словник синонімів української мови
  11. точити — Точи́ти, точу́, то́чиш, -чать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. точити — ТОЧИ́ТИ¹, точу́, то́чиш, недок. 1. перех. Те саме, що гостри́ти 1. Враже поле кров’ю мочить І об камінь шаблю точить Палій! (Бор., Тв., 1957, 120); Ми клеїли з мамою нашу тиху розмову, а в кухні із свистом і скреготанням точили об макітру ножі (Коцюб. Словник української мови в 11 томах