1. Словник української мови Грінченка

точитися

Точи́тися, -чу́ся, -чишся

гл.

1) Точиться на токарномъ станкѣ.

2) Точиться, остриться.

3) Цѣдиться, литься, течь. Чия кров і досі точиться? Стор. МПр. 92.

4) О зерновомъ хлѣбѣ: очищаться на грохотѣ. Із пшениці, що точилась у решетах, милась, поки чистая як сонце й світла становилась. Мкр. Н. 33.

5) Катиться. Точилися вози з гори. Гол.

6) Идти шатаясь, покачиваться, склоняться на одну сторону. Голова йому (п'яному) закрутиться, то він так і точиться. Кв. II. 257. Він собі такий чоловік, — куди хто пхне, туди й точиться. Харьк. г.

7) О времени, дѣйствіи: длиться, тянуться, продолжаться. Гульба точилась до самого світу. МВ. (О. 1862. III. 49). А тим часом розмова точиться та точиться. МВ. (КС. 1902. X. 145).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. точитися — точи́тися 1 дієслово недоконаного виду довго тривати точи́тися 2 дієслово недоконаного виду текти точи́тися 3 дієслово недоконаного виду просіюватися розм. Орфографічний словник української мови
  2. точитися — (як п'яний) заточуватися, хитатися, губити <�втрачати> рівновагу; (назад) задкувати, подаватися; (- бої) тривати, продовжуватися, тягтися; (- процес) перебігати, іти, минати, відбуватися. Словник синонімів Караванського
  3. точитися — див. лити Словник синонімів Вусика
  4. точитися — ТОЧИ́ТИСЯ¹, то́читься, недок. 1. Довго тривати, продовжуватися, тягтися (про дію в часі). А він і очей з неї не зведе, – аж спотикається на ході. Гульба точилась до самого світу (Марко Вовчок); – Вже, мабуть, з півгодини точиться стрілянина. Словник української мови у 20 томах
  5. точитися — I точиться, недок. 1》 Довго тривати, продовжуватися, тягтися (про дію в часі). || Відбуватися, проминати певним чином (звичайно про процес, проміжок часу). 2》 Те саме, що відбуватися 1). 3》 розм. Те саме, що заточуватися II 1). || рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. точитися — ВІДБУВА́ТИСЯ (про дію, подію, явище тощо — мати місце), ТРАПЛЯ́ТИСЯ, ЗДІ́ЙСНЮВАТИСЯ, БУ́ТИ, ПРОХО́ДИТИ, ДІ́ЯТИСЯ, РОБИ́ТИСЯ, ЧИНИ́ТИСЯ, ІТИ́ (ЙТИ́), ВЕРШИ́ТИСЯ уроч., ДОВЕ́РШУВАТИСЯ уроч.; ОБХО́ДИТИСЯ без кого, чого (перев. з част. не); СТАВА́ТИСЯ (перев. Словник синонімів української мови
  7. точитися — ТОЧИ́ТИСЯ¹, то́читься, недок. 1. Довго тривати, продовжуватися, тягтися (про дію в часі). А він і очей з неї не зведе, — аж спотикається на ході. Гульба точилась до самого світу (Вовчок, І, 1955, 116); — Вже, мабуть, з півгодини точиться стрілянина. Словник української мови в 11 томах