точитися

ТОЧИ́ТИСЯ¹, то́читься, недок.

1. Довго тривати, продовжуватися, тягтися (про дію в часі).

А він і очей з неї не зведе, – аж спотикається на ході. Гульба точилась до самого світу (Марко Вовчок);

– Вже, мабуть, з півгодини точиться стрілянина. Не одірвуться, видно, ніяк од погоні (А. Головко);

Суперечка про те, чи обертається Земля навколо Сонця, чи, навпаки, Сонце навколо Землі, – точилася понад тисячу років і розв'язана була в XVI сторіччі відкриттями Коперника (з наук.-попул. літ.);

// Проходити, протікати певним чином (звичайно про процес, проміжок часу).

Життя точилось своєю чергою і мов тікали од нього вгору стрункі мінарети, що підпирали блакитну баню, як мармурові колони (М. Коцюбинський);

Прощайте ж ви, ріднесенькі краї, Осяяні, оздоблені красою, Де в боротьбі точились дні мої, Де ворог наш знущався наді мною... (М. Старицький).

2. Те саме, що відбува́тися 1.

Між сучасними російськими перекладачами точиться дискусія, як відтворювати умовно звану силабічну частину віршової спадщини Шевченка (М. Рильський);

Місто на Міусі, за яке два дні і дві ночі точився жорстокий бій, було взято на світанні 23 липня 1943 року (П. Дорошко);

Точилися жорстокі війни – князь Ігор кілька разів ходив на Царгород (С. Скляренко);

І вставала тоді в дитячій уяві слава бойових козацьких походів, оживали грізні січі, що колись точилися на цій землі (І. Цюпа).

3. розм. Те саме, що зато́чуватися² 1.

Вона [голова] йому закрутиться, то він так і точиться (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Д. Жуан:] Де я? мене нема... (Точиться од свічада вбік до стіни і притуляється до неї плечима) (Леся Українка);

– Іде конем Гаврило – черезсідельника на коневі нема, хомут шию давить, а Гаврило ще й ноги на голоблі положив, затяг коня, що аж точиться... (К. Гордієнко);

Аж тоді, як сідав сам [Мілокостов], помітив, що точиться, немов п'яний, і в очах чорні плями пропливають (Іван Ле);

// рідко. Повільно посуватися назад.

На гору .. йде “Мармурин поїзд”. Він пихкає парою, пнеться, але йде, не зупиняється, не точиться назад (С. Чорнобривець);

[Марійка:] Такі руїни... жах!.. [Оксана:] Мені страшно!.. Тут задавити може... [Клава:] Ой мамуню... (І всі злякано точаться назад) (Яків Баш).

4. діал. Котитися (у 1 знач.).

Точилися вози з гори (Сл. Б. Грінченка);

* У порівн. Здавалося, що вона не йшла, а неначе точилася, така дрібна й легка була у неї похода (Леся Українка).

5. Пас. до точи́ти¹ 1–3.

Раз зробив коваль сокиру В чародійську, дивну хвилю .. Ще точилась на точилі, А вже рвалась – самостійно Проявиться в повній силі, – Свого майстра цюк в коліно! (І. Франко).

ТОЧИ́ТИСЯ², то́читься, недок.

Те саме, що текти́ 1, 2.

Попоходили укупі по гаю, послухали, як листя шумлять, як вода точиться, та й додому прийшли (Марко Вовчок);

І вдруге римська кров точилася червона Під мурами Філіпп (М. Зеров);

Відрадна прохолода точилась на землю з далеких верховин Ала-Тау (із журн.);

// Витікати (у 1 знач.).

Прийшла до берези, сік точиться, пити хочу, та й не п'ю (Ганна Барвінок);

Всі пішли до заводу, де точився з бака спирт (А. Шиян).

ТОЧИ́ТИСЯ³, то́читься, недок., розм.

Просіюватися, очищатися на решеті, ситі (про зерно, сипкі речовини).

– Не із суржику [шишки] ліпили .. Із пшениці, що точилась у решетах, милась, Поки чистая, як сонце, й світла становилась (М. Макаровський).

◇ (1) То́читься, як че́рез (крізь) ре́шето – поступово зникає (про майно, багатство і т. ін.).

Посесорове добро точилось, як через решето (І. Нечуй-Левицький).