точитися

ТОЧИ́ТИСЯ¹, то́читься, недок.

1. Довго тривати, продовжуватися, тягтися (про дію в часі).

А він і очей з неї не зведе, — аж спотикається на ході. Гульба точилась до самого світу (Вовчок, І, 1955, 116);

— Вже, мабуть, з півгодини точиться стрілянина. Не одірвуться, видно, ніяк од погоні (Головко, II, 1957, 574);

Суперечка про те, чи обертається Земля навколо Сонця, чи, навпаки, Сонце навколо Землі, — точилася понад тисячу років і розв’язана була в XVI сторіччі відкриттями Коперника (Знання.., 1, 1966, 4);

// Проходити, протікати певним чином (звичайно про процес, проміжок часу).

Життя точилось своєю чергою і мов тікали од нього вгору стрункі мінарети, що підпирали блакитну баню, як мармурові колони (Коцюб., II, 1955, 159);

Прощайте ж ви, ріднесенькі краї, Осяяні, оздоблені красою, Де в боротьбі точились дні мої, Де ворог наш знущався наді мною… (Стар., Поет. тв., 1958, 196).

2. Те саме, що відбува́тися 1.

У світі точиться непримиренна боротьба двох ідеологій: соціалістичної і буржуазної (Ком. Укр., 5, 1963, 4);

Між сучасними російськими перекладачами точиться дискусія, як відтворювати умовно звану силабічну частину віршової спадщини Шевченка (Рильський, IX, 1962, 75);

Місто на Міусі, за яке два дні і дві ночі точився жорстокий бій, було взято на світанні 23 липня 1943 року (Дор., Не повтори.., 1968, 11);

Точилися жорстокі війни — князь Ігор кілька разів ходив на Царгород (Скл., Святослав, 1959, 95);

І вставала тоді в дитячій уяві слава бойових козацьких походів, оживали грізні січі, що колись точилися на цій землі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 6).

Розмо́ва то́читься (точи́лася) див. розмо́ва.

3. розм. Те саме, що зато́чуватися² 1.

Вона [голова] йому закрутиться, то він так і точиться (Кв.-Осн., II, 1956, 293);

[Д. Жуан:] Де я? мене нема… (Точиться од свічада вбік до стіни і притуляється до неї плечима) (Л. Укр., III, 1952, 413);

— Іде конем Гаврило — черезсідельника на коневі нема, хомут шию давить, а Гаврило ще й ноги на голоблі положив, затяг коня, що аж точиться… (Горд., Дівчина.., 1954, 285);

Аж тоді, як сідав сам [Мілокостов], помітив, що точиться, немов п’яний, і в очах чорні плями пропливають (Ле, Мої листи, 1945, 101);

// рідко. Повільно посуватися назад.

На гору.. йде «Мармурин поїзд». Він пихкає парою, пнеться, але йде, не зупиняється, не точиться назад (Чорн., Визвол. земля, 1950, 55);

[Марійка:] Такі руїни… жах!.. [Оксана:] Мені страшно!.. Тут задавити може… [Клава:] Ой мамуню… (І всі злякано точаться назад) (Баш, П’єси, 1958, 76).

4. діал. Котитися (у 1 знач.).

Точилися вози з гори (Сл. Гр.);

*У порівн. Здавалося, що вона не йшла, а неначе точилася, така дрібна й легка була у неї похода (Л. Укр., III, 1952, 712).

5. Пас. до точи́ти¹ 1-3.

Раз зробив коваль сокиру В чародійську, дивну хвилю.. Ще точилась на точилі, А вже рвалась — самостійно Проявиться в повній силі, — Свого майстра цюк в коліно! (Фр., XIII, 1954, 238).

ТОЧИ́ТИСЯ², то́читься, недок. Те саме, що текти́ 1, 2.

Попоходили укупі по гаю, послухали, як листя шумлять, як вода точиться, та й додому прийшли (Вовчок, І, 1955, 194);

І вдруге римська кров точилася червона Під мурами Філіпп (Зеров, Вибр., 1966, 213);

Відрадна прохолода точилась на землю з далеких верховин Ала-Тау (Вітч., 7, 1947, 117);

// Витікати (у 1 знач.).

Прийшла до берези, сік точиться, пити хочу, та й не п’ю (Барв., Опов.., 1902, 73);

Всі пішли до заводу, де точився з бака спирт (Шиян, Партиз. край, 1946, 68).

ТОЧИ́ТИСЯ³, то́читься, недок., розм. Просіюватися, очищатися на решеті, ситі (про зерно, сипкі речовини).

— Не із суржику [шишки] ліпили.. Із пшениці, що точилась у решетах, милась, Поки чистая, як сонце, й світла становилась (Укр. поети-романтики.., 1968, 565).

◊ То́читься, як че́рез (крізь) ре́шето — поступово зникає (про майно, багатство і т. ін.).

Посесорове добро точилось, як через решето (Н.-Лев., II, 1956, 58).