точка

ТО́ЧКА, и, ж.

1. Графічний значок (.) як умовне позначення чого-небудь (в алгебрі, нотному письмі, телеграфному коді, на географічних картах і планах).

Точка на карті.

2. Те, що схоже на такий значок, здається цяткою на певному тлі.

Аж ось, немов два очка, заглипіли [замигали] дві ясні точки… (Фр., XIII, 1954, 53);

Високо-високо, під хмарами, летів цар птиць, ледве примітною точкою чорніючи в синяві (Хотк., II, 1966, 78);

Маленька яскрава точка дедалі збільшувалася, і, нарешті, величезна заграва охопила велику частку неба (Собко, Шлях.., 1948, 61);

*У порівн. Як темна, Рухома точка — лис із комишів По полю котиться (Рильський, II, 1960, 94).

◊ Би́ти в [одну́] то́чку — постійно спрямовувати свої зусилля, увагу, дії тощо для здійснення певної мети.

Він не любив заробітчан, зате любив і помічав настирливих, з характером, таких, хто в точку б’є і б’є (Дор., Три богатирі, 1959, 7);

В са́му то́чку би́ти (попада́ти) — робити, казати саме те, що потрібно.

Спочатку вони [артилеристи] висміювали її [цієї людини] дикий вигляд. Але промова припала їм до серця. — В саму точку б’є! (Панч, На калин. мості, 1965, 89);

То́чка в то́чку — абсолютно точно.

[Фенька:] Товариш Завірюха? [Завірюха:] Він самий, точка в точку! (Мам., Тв., 1962, 317).

3. Одне з основних понять геометрії, фізики — місце, що не має виміру, межа відрізка лінії.

Відрізок, що з’єднує центр кулі з точкою, в якій куля дотикається до площини, перпендикулярний до цієї площини (Наука.., 12, 1971, 51);

Точка перетину ліній;

// У механіці — місце, пункт, де зосереджується якась дія або виявляється певна властивість чи якийсь стан.

Нерухома точка; Точка прикладання сили.

4. перев. чого або з означ. Певне місце, пункт у просторі, на місцевості, у середині або на поверхні чогось.

Київ лежить у тій точці земної кулі, де зустрілися й переплелися між собою північ з півднем і з заходом схід (Дмит., Розлука, 1957, 156);

[Терешко:] Мені і з районом треба радитись, і зв’язок з усіма точками треба підтримувати (Зар., Антеї, 1962, 11);

Юля дивиться в одну точку погаслими очима, без почуттів, без бажань, байдужа до всього (Тют., Вир, 1964, 448);

// Географічний об’єкт або предмет на місцевості, що є орієнтиром, позначенням певного місця в просторі або на поверхні землі.

Найвища точка [Карпат] — гора Говерла (2061 метр) знаходиться серед зеленого масиву в Чорногорі (Цюпа, Україна.., 1960, 87);

// Місце, використовуване з певною метою, обране для певної мети.

Я пізнавав оператора.. в карколомних точках знімання (Ю. Янов., II, 1958, 118);

*Образно. Ласій побачив, як грунт поповз у нього з-під ніг, відчув, що втрачає точку опори. І почуття його не обдурило (Збан., Переджнив’я, 1960, 320).

◊ Ме́ртва то́чка див. ме́ртвий;

То́чка ро́сту — ділянка тіла рослини, в якій здійснюється її ріст.

Перехід [рослин] від стану спокою до росту обумовлений змінами в змісті й складі нуклеїнових кислот, які зосереджені в точках росту (Рад. Укр., 6.I 1965, 1).

◊ Зру́шити з ме́ртвої то́чки див. ме́ртвий;

На ме́ртвій то́чці див. ме́ртвий.

5. чого, яка, перен., розм., рідко. Певна позиція, ставлення до когось-чогось; основа поведінки кого-небудь.

Лиш не могли обидва порозумітися на тій точці, чи вояк відповідає коли на сварку старшому. Неважук казав, що ні, а панотець уперся, що це не може бути (Март., Тв., 1954, 422);

Розповідаючи.. [історії про панів], [Серафим] додавав завжди з виразним жалем: — Ну, однак, їм — кінець! З точки життя з’їхали, самі себе не розуміють! (Горький, Діло Артам., перекл. Варкентін, 1950, 103).

◊ 3 то́чки зо́ру див. зір;

То́чка зо́ру див. зір.

6. перев. з означ. Місце розміщення пункту певного призначення, а також будівля, укріплення, пристосування й т. ін., що є таким пунктом.

На греблі, на найвищій будівельній точці.. працює крановий машиніст (Довж., Зач. Десна, 1957, 588);

[Нечай:] У нас є наказ: бійцям зайняти вигідні точки, чекати і вступити в бій, коли почнеться наступ (Коп., Навколо полум’я, 1961, 235);

— Сідайте, — сказав шофер. — З таких плати не берем. Заробляти на освіті і взагалі на культурі сором. Це не торгова точка і не якась товарна база (Кучер, Трудна любов, 1960, 206);

Радіотрансляційна точка.

∆ Вогнева́ то́чка див. вогневи́й.

7. чого, фіз. Температурна межа, коли речовина з одного агрегатного стану переходить в інший.

Температура 0° називається точкою танення льоду (Фізика, II, 1957, 9);

Всяка чиста речовина має постійну температуру плавлення, або точку плавлення (Хімія, 7, 1956, 8);

Точкою роси називається температура повітря при повному насиченні водяною парою (Довідник сіль. будівельника, 1956, 463).

∆ То́чка замерза́ння див. замерза́ння;

То́чка кипі́ння — температура, при якій кипить рідина;

То́чка пла́влення див. пла́влення.

8. з означ. Певний рівень, фаза, межа чогось, що вимірюється, обчислюється.

Під час відпалювання (нагрівання вище критичної точки і поступового охолодження) сталь набуває дрібнозернистої аустенітної структури (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 173);

Точки 0° і 100° називаються сталими точками термометра (Підручник дезинф., 1953, 11);

// Ступінь, що характеризує якість, рівень розвитку чого-небудь.

Напруженість розвитку дії поступово наростає, досягає своєї кульмінаційної точки (Вітч., 8, 1958, 171).

◊ До то́чки — до кінця.

— Боявся, що часу не вистачить. А воно якраз. Договорилися до точки (Головко, II, 1957, 449).

9. Момент, пункт у розвитку, перебігу чого-небудь.

Розкладка елементів на фази допомогла вивчити критичні точки в найважчих елементах на різних [гімнастичних] снарядах (Наука.., 5, 1968, 43);

// Пункт, питання, об’єкт уваги, інтересу.

— Все те, що сказав речник людей, зводиться до двох точок (Фр., IV, 1950, 121);

Така ситуація, коли нове раз у раз відкривається спільними нині зусиллями вчених різних галузей у точці зіткнення наук, закономірна (Літ. Укр., 17.Х 1967, 4);

// у сполуч. зі сл. вихідний, відправний. Те, з чого щось веде свій початок, служить основою, підставою чого-небудь.

Нова індуктивна естетика мусить прийняти за вихідну точку не поняття краси, а чуття естетичного уподобання (Фр., XVI, 1955, 291).

♦ І [на цьо́му (то́му)] то́чка — і по всьому, і кінець.

— Так що підпишіть, товаришу, оцього акта, і на тому точка (Головко, II, 1957, 164);

— А на мою думку, — сказав другий, молодий хлопець у військовій шинелі.., — дочекатись ночі, раптово налетіти, закидати гранатами, обстріляти з кулеметів — і точка! (Збан., Таємниця.., 1971, 165).